8.2. Сільські кутки

СІЛЬСЬКІ КУТКИ

Тобі, мабуть, буде цікаво, чому саме так називаються кутки в селі. Колись Ти дослідиш все достеменно. А тепер розповім тільки цих дві легенди, що чула від Т. Д. Сайнюка.

Нагорі (перша гора) є куток Вапнєнка. Колись, а дехто і зараз, називали його Дарасівка. А колись це слово звучало трішки інакше: Дурасівка. Жив там селянин Дурас. Думаю, що це було його вуличне порекло. У Дураса було 7 синів. І їх усіх брали до війська. Ще найстарший не вернувся, а вже прийшли забирати наймолодшого. Дурас побіг до церкви і давай у дзвони бити. - Що сталося? - тривожились люди. - Нема правди! - бив у дзвони Дурас. Отак і залишилася в селі приповідка: „Дурас правді видзвонив" (тобто, правда померла), а ще куток над Заліською горою - Дурасівка.

А ось що збереглось у пам'яті села про Патрупало. Здвижин потрохи після татарських набігів пересувався нижче, близився до Гостинця. Нам відомо з архівних документів, що в селі споконвіку було 2 парафії, отже і 2 храми. Отож один був, як і зараз, повід Рожнова, на горі. І, видать, був то храм Петра і Павла. Коли ж ішли туди здвижинці, чи вже кобаччани, то казали: „Іду д Петру-Павлу". З часом церкви не стало, а куток у вимові змінився на Патрупало.

Такі назви кутків, як Вапнєнка, Гора, Відтолока, Залісся, Пні, Погоріле, Терновець, Вулиці і т.д. розшифровуються просто, а решту прийдеться відгадати вже Тобі.

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм