7.33. Тарас Пилип

Тарас ПИЛИП

Успадкувавши від батька любов до пісні, та трохи голосу, а від нені - до аматорства та красного слова, "задля хліба", як казав колись Марко Черемшина, здобув фах економіста. Але перо час від часу просилося в руки, коли серце диктувало:

Я би виростив сад у безводній пустелі, Все, що любе, віддав би Тобі у дарунок, Едельвейс я б зібрав з неприступної скелі За один, лиш один, Твій цілунок.

Інколи слова з'являлися з мелодією:

Едельвейси, едельвейси, квіти милі, Усміхнутись вам сьогодні я не в силі. Я за вами ліз на скелі, ліз на кручі, Бо чуття мої правдиві і жагучі. Ранив я у скелі ноги, в терни - руки, Та солодкими здавались всі ті муки, Едельвейси, едельвейси - цвіт кохання, Подарую їх коханій на прощання.

З віком більше тягнула публіцистика, особливо теми духовні. Тих речей назбиралось не на один зошит, але перш, ніж запропонувати щось із того моїм односельцям, хотів би оживити, особливо для маленьких, бодай трохи з того, що отримав у спадок від нені Марії, самодіяльної артистки-аматорки, що зберегла те зі своїх шкільних років, - це вірші з читанки "Рідної школи". Ті мудрі рядочки розказувані-переказувані сотні разів у дні мого дитинства, стали мені наукою і в зрілому віці. Хоч і не знаю автора чи авторів тих віршів-повчань, та знаю десятки тих, що і досі бережуть їх в старечій пам'яті. Прийміть, правнуки, і ви ту просту християнську науку і далі передайте.

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм