2.7.8. Судова розправа в Луцьку

На лаві підсудних 56 чоловік. їх обвинувачують за те, що вони не покорилися польській владі, за те, що вони хотіли дістати свободу трудовому селянству, за те, що вони боролися за національне і соціальне визволення, за те, що вони організовували народ для боротьби за свої права.

Слухають підсудних, слухають Созонта. Созонт звертається до панів з словами обвинувачення: "Суд, який мене судить не має права судити. Це суд окупанта, котрий силою окупував західні землі України. І лишень тимчасово, бо прийде час, коли народ стане вольним".

Пани-судді скаженіють від злості. В перерві судового засідання Созонт взиває всіх підсудних вшанувати пам'ять тих, що загинули в боротьбі за волю народу. Всі встають - хвилина мовчання, а далі по залу несеться революційна пісня. Не злякали судді волю тих, хто бореться за правду, за народ. Судді заключають обвинувачених на декілька днів у камери-одиночки, але вже ніщо не в силі зломити їхню волю.

Суд тривав кілька тижнів. Кілька тижнів йшов двобій між прокурором і польськими законами з однієї сторони, і підсудних - з другої. Акт обвинувачення прокурор зачитує на польській мові. Із залу тре-бують, щоб прочитали ще на українській (серед них і обвинувачені польської національності), адже суд ведеться на території українського народу. Але суд не визнає українську мову.

Нарешті суд закінчився. Зачитуються вироки. Созонт Букатчук і Анна Коцько - по 15 літ тюрми. Підсудні тримаються по-геройськи. Анна Коцько з сміхом кидає суддям: "Та невже ви думаєте ще 15 літ панувати - цього не буде, ви підете геть!"

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм