Тепер була вже в нас російська влада. Люди вже бачили росіян перший раз і не боялися, як ранійше. Козаки, як і ранійш, поводилися свавільно, але піхотні солдати поводилися мирно. На ринках появився хліб, хоч вже не в такій кількости, як при першім приході російської влади. Російська армія не брала хліб у селян, для армії довозили хліб з Росії. В Вижници на зарінку зробили великий склад муки для постачання армії в горах. З Вижниці збудували вузькоторову колійку в гори до Устєрік. Колія та ішла з Вижниці по через міст на Черемо-ши, який спеціяльно для цего збудували, на Галичину, і дорогою попід Сокільський вела до Устєрік. В горах під полонинами встелили плаї деревом і зробили возову дорогу аж на полонини.
В село пригнали худобу, яка була призначена для фронту і в селі брали для худоби сіно і лабудз.
Для порядку в селі був російський жандарм, він жив у попа. Хто чимось провинився, то єго били.
В школі, для біднійших дітий, ввели безплатну кухню. Кухню цю ввели за ініціятивою російської влади, яка постарчала харчі до тої кухні. В школі вчили, як і ранійше, за Австриї. План навчання не змінювали.
В Кутах працювали для війска гарбарні. З фронту привозили шкіри з худоби і в тих гарбарнях їх виправляли. На роботу в гарбарнях взяли місцевих людий, таких, що по своєму віці належали би до войска, їх якби мобілізували, вони числилися там на роботі за воєнних полонених.
Промислових виробів було мало. Богато одягу в ті часи шили з війскових одіял та плащпалаток, які содати продавали. По селах красили полотно і з него шили одяг.
Євреї майже поголовно евакувалися. При першім приході російської влади з них дуже збиткувалися козаки, вони боялися, що то знов повториться і евакувалися. Біднійші з них жили в лагрі в Гмінді, а багатші коло своїх родин, що їх мали на заході.
За мирних часів торгівлею займалися майже виключно євреї, тепер коли євреїв не стало, до торгівлі, розуміється шпекуляцийної, бралися і українці, і поляки.
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм
Якщо Ви ніколи не були в Косівському районі (Косівщина), що на Прикарпатті, обов'язково знайдіть нагоду відвідати цей край - край унікальної природи Карпат, край розмаїтого народного мистецтва, край митців та художників.
Місто Косів - столиця Гуцульщини і на сьогодні один з найекологічніших курортів Карпат. Чудова природа Косівщини та багата культурно-духовна спадщина роблять край привабливим для туристів зі всього світу.
Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину, Гуцульщину!