Затихло в лісах, військо пересунулося горі в Кути, і тогді взялися ховати погиблих. Люди з села копали ями, були при цьому і російські жовніри, санітари. На гробах ставили хрести. На однім гробі поставили більший, як всім, хрест. На хресті помістили напис: "Здесь по-чивает прах защитника Руси" і додано "святой". Напис той виписали санітари, очевидно, вони знали, хто похований в тій могилі. Може там був похований якийсь офіцер, а може якийсь солдат, що відзначився в бою. Отто "святой" хтось скреслив, мабуть, таки хтось із санітарів і написав "дурной". Видно, що вже тогди були такі, що не визнавали заслуг на війні, дивилися критично на войну.
На Порубах, де було чути найбільші крики, було і найбільше трупів. Ті, що ховали трупи, розказували, що там в одній могилі поховали до сорока загинулих.
В лісах не находили убитих австрийських жовнірів. Можливо, що їх забрали і десь інде поховали. На Попових горах були два гроби, на хрестах котрих були німецькі війскові шапки, очевидно, там були поховані німці. Перед битвою, навесні, ще була в нашому селі німецька кавалєрия.
Оден російський солдат, по національности татарин, був поранений в лісі і єго принесли в село. Рана була дуже тяжка і він розумів, що єму вже не видужати, що він помре. Перед смертю він просив, аби єго не ховали на християнському цвинтарі. Він помер і люди вволили єго послідну волю, поховали на Сокілци, і на гробі поставили по татарському звичаю стовпчик.
За Польщі в тридцять шостому році відкопували в лісах могили, збирали кости і звозили на цвинтар коло церкви. Там викопали два гроби і наповнили їх тими костями.
Як привозили з ліса ті кости, то дзвонили в дзвони і священники відправляли церковні богослуження.
Як відкопували кости, то помимо того, що вже двадцять років проминуло, як тих солдатів ховали, коло костий одного солдата найшли шкіряну течку, а в ній письмо здому до того ж, очевидно, солдата. Письмо то можна було ще читати. Воно так зворушливо було писане, що єго читали і плакали.
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм
Якщо Ви ніколи не були в Косівському районі (Косівщина), що на Прикарпатті, обов'язково знайдіть нагоду відвідати цей край - край унікальної природи Карпат, край розмаїтого народного мистецтва, край митців та художників.
Місто Косів - столиця Гуцульщини і на сьогодні один з найекологічніших курортів Карпат. Чудова природа Косівщини та багата культурно-духовна спадщина роблять край привабливим для туристів зі всього світу.
Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину, Гуцульщину!