2.2.54. Село по війні

В Галичині була польська влада. Для українців вже закінчилася війна, але Польща ще вела війну з Радянським Союзом. Українців на війну не брали, але забирали у селян хліб, скот, дуже доїдали селянам поставлювання підвід для війска. Польський уряд явно вороже відносився до українців. В Польщі був воєнний стан і політично підозрілих арештовували. Кождий свідомійший селянин боявся, аби єго по чиємусь доносі не арештували, і старався так поводитися, аби не попасти в підозріння поліциї. Офіцерів з галицької армії держали інтернованими в лагру в Тухолі на Помор'ю. Про якусь культурну або політичну роботу не можна було і думати, розуміється про роботу явну, публічну. Народ був дуже незадоволений, але притиснений загальною обстановкою, мовчав.

Врешті в 1921 році знесено воєнний стан і дозволено було відновлювати діяльність товариств. Можна було відновити діяльність аматорського гуртка. Відновлено діяльність читальні, аматорський гурток почав вивчати п'єси, взагалі почалася наладжуватися культурна робота.

Поволи стала виявлятися і політична діяльність. Село наше до війни було направлене на прогрес, на поступ, воно і тепер починало іти тою-ж дорогою, але в селі не стало передвоєнних політичних провідників. Одні з тих, що колись були дуже діяльні, не повернули з війни, інші знов з огляду на старший вік, відсунулися від громадської діяльности, а також і то, що нові часи, нові політичні світові події вимагали у проводі людий, котрі би були здібні ориєнтуватися в тих подіях, мали організаторські здібності і вміння вести той провід, а найголовніше, бути відданими тій політичній ідеї, яку вони хотіли би в селі поширити. Таким був в селі Созонт Букатчук.

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм