Ірина Крицкалюк - Вчинок

ВЧИНОК

Була п'ятниця. Я йшов вулицею і почув сирену пожежної машини та гамір. Зацікавившись, повернув у вулицю, звідкидолинали ці звуки, і за кілька хвилин побачив, що там горить будинок. Підійшовши до юрби, почув крики і плач молодої жінки - в одній із квартир залишився її син. Пожежники не могли врятувати його - надто великим був ризик, що ніхто не вийде живим. Та ось якийсь чоловік швидко забіг до будинку. Мені здалося, що ми з ним вже десь зустрічалися, хоч я й бачив його лише якусь мить. За кілька хвилин він виніс хлопчика, замотаного в ковдру, та сам був у дуже важкому стані. Перед юрбою він зомлів. "Я лікар!" - вигукнув, я і підбіг до героя. Крізь опіки та рани я впізнав Сашка. Та він так і не прийшов до тями аж до самої смерті.

Ми з Олександром були друзями з дитинства, весь час проводили разом. У нього був менший брат Юра, якого Саша дуже любив. Він заміняв малому батька, який помер, коли Юркові було лише півтора року. Одного разу, у п'ятницю, коли ми йшли зі школи, то побачили, як за деревами щось горить, до неба здіймається стовп диму. Я помітив, що Сашко зблід. Ми пришвидшили ходу. Горів його будинок, а навколо нього стояла юрба людей. Ми були майже біля хвіртки, коли стіни обвалилися. Сашко судорожно шепотів: "Юра! Юра" Виявилося, що малого ніхто не врятував - люди просто не знали, що хлопець у будинку. Сашко мучив себе тим, що це він винен у смерті брата, і часто говорив мені, що мусив прийти швидше, що не мав права залишати Юру самого. Після пожежі Саша дуже змінився з веселого в задумливого. Я помітив, що коли він бачив мого меншого брата, то завжди знаходив причину, щоб не розмовляти з ним, а після зустрічі його очі наповнювалися тугою і болем.
Після закінчення школи ми з Сашком більше не бачилися.Працюючи хірургом, я безліч разів бачив, як помирали люди. І кожна смерть тривожила мою душу знову і знову. В одних обличчя було спотворене болем, у інших - смутком, деякі намагалися щось сказати. А Сашкове обличчя випромінювало радість, щастя та полегшення, а губи шепотіли, як і колись: "Юра, Юра." Він зробив те, чого не міг зробити тоді, і про що, можливо, мріяв всі ці роки.

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська школа-інтернат-гімназія