Марійка Мицканюк - Серцю

СЕРЦЮ

Я так незграбно йшла по цій стежині
І так невміло я тебе несла,
Що розкололася на дві частині
Суха моя сльозиночка-сльоза.

Розгублена рука схопила першу,
А друга впала за чужий поріг.
Що ж, Сатана себе тут перевершив:
Так ніби і зберіг, і не зберіг.

Ходжу тепер - поникла невидимка,
Що рве зі скрипки власної струну,
Шукаю другу свою половинку
І натикаюсь на німу стіну.

Тебе прошу, тебе я заклинаю:
Живи! Люби! Забудь про все.
Забудь!!! Але сама блукаю і шукаю.
Шукаю те, чого не повернуть.

ВІД ЧОГО

Від чого так терпне листя
Прикритих твоїх повік,
І боляче дуже плисти
У хвилях, де стогне сміх?

Від чого печуть так губи
Вогнем вчорашніх втіх
Й шепочуть: «Уже не буде.»
В пригаслий липневий сніг?

Від чого в моєї долі
Прострелений лівий бік?
Від чого твій погляд гордий
Покірно упав до ніг?

ЗУПИНКА У ЧАСІ

Зупинка у часі - так довго немає поїзда,
Вокзал непривітний під ласкою сірих поглядів.
А я запізнилась. Останній квиток продано.
Тебе не спинити. Все втрачено,любий. Порвано
Останню струну, що єднала нас вчора, ще вчора.
До тебе б летіти крізь небо,крізь долі крик чорний.
Зупинка у часі - назад не повернеш. Пошепки
До тебе сльозою горнуся святою, Прошуся.

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська школа-інтернат-гімназія