Марійка Мицканюк - Смак снігу

ПОГРАЮСЯ В МАЛЕСЕНЬКУ СНІЖИНКУ

Пограюся в малесеньку сніжинку,
В осіннє листя, в літній зорепад.
Увійду в сни твої на півхвилинки,
Щоби не повернутися назад.

Увійду в сни твої на цілу вічність,
Залишу в них свій зоряний екстаз,
Як оберіг, щоби її величність -
Розлука не лякала більше нас.

Я гратимусь у королеву ночі,
Як тінь, ступатиму в твої сліди,
Аж поки ранок не розплющить очі,
Й ти не збагнеш: кінець цієї гри.

СМАК СНІГУ

Знову цей сніг.
Руки. Заплакані очі.
Як же ти міг?
Ні, не кажи. Не хочу.

Не ображай тишу словами.
Мовчи. Як же назвать
Те, що лишилось між нами:
Прірва чи крик душі?

Як же назвати? Як?
Сумом німим,
Снігу холодний смак
В серці моїм?

ЗАБЕРИ МЕНЕ ЗВІДСИ, ПІСНЕ

Забери мене звідси, пісне!
З цього світу мишей і змій.
Я клянуся, що нині і прісно
Прославлятиму образ твій.

Забери мене звідси, прошу,
Доки сяє вогонь з-під брів,
Поведи, як дитину, на прощу
В храм весняних хмільних вітрів.

Забери мене звідси, молю,
Доки в грудях ще крик не згас.
Ми з тобою обдурим долю,
Тільки. щоб не здурили нас.

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська школа-інтернат-гімназія