Ірина Луців - Поклик серця

ПОКЛИК СЕРЦЯ

Квітнуть сади, щебече соловейко,
Луги убрались веселковим цвітом.
Верба схилилась до води низенько...
Зазеленіла вся... і тихо шепче вітер.

Весна... Весна усюди, де не глянеш,
-Все навкруги ясне, квітуче і зелене,
Лиш... моє серце, чому ти в'янеш?
Коханий мій, прийди, прийди до мене.

Весна - пора кохання і любові,
Але вона від мене так далеко,
Вона для мене у однім лиш слові,
І слово це сказати так нелегко.

Люблю!.. Люблю!.. Люблю і вся згораю
У тім чаруючім полоні і дурмані!...
О доле моя! Ти усе на світі знаєш,
Скажи, чи прийде мій коханий?

П'янке вино весни полонить душу,
У серце заглядає променем ясним.
Кохання своє ще знайти я мушу,
Та чи знайду мою відраду в нім?

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Кобаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст