Іванна Стеф'юк - Запрошення до Кобак

ЗАПРОШЕННЯ ДО КОБАК

Зеленими долонями сосен і смерек потягнулися до сонечка кучеряві Кобаки, за-дивляючись у Черемош на свою казкову красу. А ласкаві промені сонця щедро благословляють це чудове карпатське село, його дивовижні краєвиди та прекрасних людей.

Гарно в Кобаках навесні: земля вкривається густим килимом трави та квітів, білими вогнями спалахують садки, гордо запалюють свічки красені - каштани. Ще барвистішими стають мої Кобаки, коли пишуться писанки та крашанки,, сповіщаючи, що скоро будемо святкувати світле Воскресіння Христове. У цей день коба-ківчани пробачають одне одному всі образи і незгоди, а маленька писанка стає їхньою обіцянкою жити в мирі та злагоді.

Літо для Кобак дійсно можна назвати найкращою порою: повітря стає солодким від пахощів, бо село моє розквітає. цю пору воно одягає чудовий вінок з незабудок, ромашок, сокирок, полум'яних маків та волошок. Вплітаються в цей віночок несмілива вероніка, тендітні дзвіночки, польовий чебрець та запашна материнка. І гудуть бджоли, вітаючи заквітчане село, і заливаються солов'ї, бо ніде більше немає таких Кобак.

Одягли мої Кобаки золоті сережки і пустилися в нестримний танок. Прийшла осінь і принесла в село достаток і гармонію. Поля щедро віддають свої врожаї завзятим селянам, які добре працювали цього року.

Ніби молодіє село, коли його світлими вулицями проходить і пробігає галаслива дітвора, яка поспішає до школи. Покидають моє село довгоногі лелеки. Але це не надовго: вони летять у далекі теплі краї, щоб принести своїм Кобакам сонячні дні і тепло. Дерева відпускають на волю чудові жовті листочки, і ті кружляють у прекрасному, зіграному лише для них танці.

І тоді, коли красуня осінь стає повноправною господинею в селі, мої Кобаки святкують свій день народження. День, коли вперше згадується про нього. День, з якого воно вступає у світову історію.

Ніжна-ніжна зима. Доки вона гостює у нас, Кобаки стають схожі на прекрасну резиденцію Снігової Королеви. Хтось, дивлячись на цей сніг, згадав ніжний цвіт яблуні. А комусь здається, що по селу пройшли тисячі наречених у чудових білих сукнях і накрили його сніговим серпанком. У цю пору розгулює Кобаками весела коляда. Спалахують красуні-ялинки, повняться гостями сільські оселі, і то тут, то там чути дзвінкі голоси кобацьких колядників.

Село моє. Питаєш мене, про що я думаю, дивлячись на тебе, проходячи твоїми гостинними вуличками? Хочеш, по секрету скажу: "Яка ж я рада, що я - кобаківчанка!"

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Кобаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст