Ганна Петрів.Творці прекрасного

Гуцульське село Брустури... Звичайна, на дві половини з сіньми, хата. Вона пахне тесаним деревом, польовими травами. У світлиці — співучі, виразні барви килимів, ліжників, рушників. Миловидна, рухлива жінка заклопотана, але клопіт не тисне на неї тягарем. Вона жвава від натури. Аби скільки роботи випало, завше встигне. До неї завітали дівчатка з нашої школи
— Ліпите?
— Та ... видите.
— Форму звідки берете?
— Нізвідки. Ади, виджу таке довкола і роблю.
— Що саме?
Простягає руку в бік спеціальної драбинки і пояснює:
— Це баранчики. Тут — цапки, коні...

Вмію і птахів ліпити, курочку, як хочете. З музею переказували, аби я зробила квочку з курятами. її пальці швидкі-швидкі. Вони гнучкіші, ніж пальці скрипаля. її пальці творять диво. Диво?

Марія Юріївна Матійчук свої вироби так не називає. Для неї то звичайні іграшки з сиру. Ними дуже тішаться діти. Жінка завжди бачить перед собою їхні захоплені, неначе осяяні сонцем, погляди. Вони підштовхують до праці.
І згадує Марія Матійчук, якою радістю для неї було одержати від мами, вуйка чи тети баранчика. Це був дивовижний гостинець. Марійці дуже хотілося бачити, як вони (вироби з сиру) приходять до людей.
А навчилася творити це диво від тітки Юстини Якіб'юк.

Марія Юріївна не тільки вправно володіє всіма традиційними формами виробів. Вона пішла далі своїх попередниць.

Підростає в селі нове покоління людей. Плин часу жінка відраховує по-своєму. Літа беруть своє... А над горами, як і колись, так і тепер скачуть велетенські коні. Скачуть і наяву, і в уяві, і в мріях.

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Брустурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів