Василь Карп'юк - Життя Кобзаря

ЖИТТЯ КОБЗАРЯ

Тоді, як сонце тануло у горах,
Як степ безкрайній мріяв й засинав,
Тоді, коли дрімало мляве море,
Й мороз весняний, мов перо, лягав.
В селянській хаті, вбогій і холодній,
-Дитя родилось радісне й святе.
Воно лежало, плачучи, голодне,
Лежало кволе, світло-золоте.
Легенький вітер ледь хитав калину
Й рушав криштальну воду у ставку,
Повільно вечір землю всю поглинув
І ліг на кригу сіру і тверду.
Дитя заплющило маленькі оченята
Й заснуло милим і солодким сном.
Усюди було тихо, тільки дятел
Довбав березу ясночолу за вікном.
Пройшла та нічка тихо і спокійно,
І день новий із ласкою відкрився,
І в час той ще не знала Україна
Про те, що вже співець наш народився.
Були сніги, морози, хуртовини,
Нелегко було жити на землі,
Але, як народилася дитина
Дитина світла, втоплена у злі,
То стало легше, і сніги розтали.
Прийшла весна-багряна і жива,
В очах Шевченкових вогні ясні палали,
Сади розквітли й виросла трава,
Трава, полита кров'ю і сльозами
Замучених й зневолених людей,
І встелена слабкими матерями,
Які не пережили смерть дітей.
Нескореність і героїзм, й протистояння,
Патріотизм і геніальність Тараса,
До рідної землі палке кохання
Й картин страждальних неземна краса,
І велич поетичного титана,
Який висміював гнобителів-царів.
Великого дав Бог йому таланту
І силует невидимий возвів.

Книга Гуцульщина літературна - Брустурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів