Василь Карп'юк - Лебідь

ЛЕБІДЬ

Блискавиця розкроїла сине небо,
Й полетів додолу славний птах.
Впав на землю сизокрилий лебідь,
Вже не буде він літати в небесах.

Кров'ю залилося біле пір'я,
Серденько не б'ється, вже загинув.
Та народ гласить своїм повір'ям:
«Хто від блискавки помер, то не полинув».

Дощ періщить, грім сміється в небі,
Кров тече з водою у криницю,
Хоч загинув сніжно-білий лебідь,
Та живе душа - крилата птиця.

Якось йшов юнак із лісу плаєм
І захотілося йому водиці пити,
Побачивши колодязь, водограєм
Полинув він кров-воду пригубити.

Напившися, він сів спочити трохи,
Заснув міцним, солодким сном.
Йому приснився птах голубоокий,
Який літає під чужим вікном.

Прокинувшись, юнак піднявсь угору
На білих крилах. Він був не такий.
Відчувши запах свіжості простору
І сонця мед духмяний і м'який.

Вернувся до життя славетний птах,
Забравши у людини душу чисту,
І знов ширяв в блакитних небесах
Під сонцем ясно-золотистим.

Василь Карп'юк

Книга Гуцульщина літературна - Брустурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів