Археологічні пам'ятки трипільської культури на території України

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. РЕЄСТР.

Вступне слово.

Серед величезної за обсягом бібліографії по трипільській культурі немає жодної публікації з повним переліком її пам'яток на території України. Перші спроби створення локальних реєстрів та карт трипільської культури почалися ще в ХІХ ст. Завдання створити карту пам'яток Трипілля ставила перед собою Трипільська комісія ВУАК у 1925 р. Тоді було досить детально розроблено систему умовних позначок для цієї карти, розпочато збір даних та створення картотеки. Сліди цієї діяльності збереглися у науковому архіві Інституту археології НАНУ (фонд ВУАК), особистому архіві Мака-ревича М. Л., який доклав великих зусиль для її завершення. Зберігся рукопис складеної ним карти пам'яток трипільської культури, підготовлений на кінець 50-х рр., але так і не опублікований.

Велику кількість інформації про трипільські пам'ятки зібрала свого часу Пассек Т. С. На карті поширення найважливіших поселень, виданій 1949 р., позначено 94 пункти¹. У праці, присвяченій трипільським племенам Подністров'я, на карту було нанесено 125 пам'яток, більшість на території Молдавії².

В опублікованому 1966 р. короткому списку археологічних пам'яток України зусиллями В. Г. Збеновича, В. О. Круца та М. М. Шмаглія було зібрано відомості про понад 960 трипільських пунктів. У виданні зазначено, що список відображає стан вивчення пам'яток на 1960 р³. Якщо мати на увазі, що у списку тоді всього було враховано близько 7 000 пам'яток археології України, то виявиться, що майже кожна сьома з них — трипільська.

У 60—90-ті рр. проведено величезну за своїми обсягами роботу з паспортизації пам'яток історії та культури, в тому числі багатьох трипільських старожит-ностей. Ця робота мала велике значення, оскільки їх узяли під охорону, а також було нагромаджено величезний фактичний матеріал, який став базою при створенні довідкових видань. Так, значну кількість трипільських пам'яток було включено у створені в 70-ті—80-ті рр. обласні та регіональні довідники з археології⁴. Таким чином, фактично з'явилися перші локальні карти і реєстри трипільської культури.

Однак подібні зводи було створено не для всіх областей. Зокрема немає довідників по Кіровоградській, Вінницькій, Черкаській областях, в яких відкрито сотні трипільських пам'яток. Після їх виходу у світ було виявлено значну кількість нових поселень, розкопано чимало поховальних комплексів, каталогізація яких проводилася переважно окремими дослідниками в межах розроблюваних ними наукових тем.

Так, перелік пізньотрипільських пам'яток етапу СІІ на території України та Молдови, всього враховано 323 пункти. опубліковано В. А. Дергачовим у 1980 р. Згодом у 1991 р. він разом з В. Г. Манзурою видав звід поховальних пам'яток Трипілля етапу СІІ. На той час налічувалося вже понад 350 пізньотрипільських пам'яток, в тому числі близько 100 поховальних комплексів, від одного до ста і більше поховань⁵. Звід даних про 47 поселень раннього етапу трипільської культури на території України опубліковано В. Г. Збеновичем 1989 р⁶.

У першому виданні «Археології Української РСР» 1971 р. на карти було винесено 171 трипільську пам'ятку (з території України), в тому числі 42 ранні, 38 — для середнього та 91 — для пізнього періоду⁷. У другому виданні на карти винесено 179 пам'яток. З них 26 — для раннього, 52 — для середнього — початку пізнього та 101 — для пізнього періодів. У передмові зазначено, що всього в Україні відомо близько тисячі поселень трипільської культури⁸.

Публікувалися також регіональні карти пам'яток, переважно для окремих етапів або локальних груп. Карту поселень розвиненого Трипілля (етапи ВІ-ІІ, ВІІ, СІ) у Середньому Побужжі, на якій позначено 84 поселення, видав у своїй монографії С. О. Гусєв⁹. На карту трипільських пам'яток Поділля, яке географічно охоплює повністю або частково Чернівецьку, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку та Одеську області І. І. Заєць наніс 434 пункти¹⁰. У Державному реєстрі пам'яток археології Івано-Франківської області за станом на 2001 р. враховано понад 300 трипільських місцезнаходжень¹¹.

Цікавою спробою створення зводу трипільських пам'яток на рівні окремого району — Тальнівського Черкаської обл. — зроблено Круцом В. О., В. В. Чабаню-ком та Чорноволом Д. К. У невеликій, але дуже змістовній праці дано досить повну характеристику 29 пам'яток різних етапів трипільської культури¹². Чудово ілюстроване, воно могло б стати взірцем для подібних видань у майбутньому.

Підбиваючи підсумки нашого огляду, зауважимо, що і в останнє десятиріччя дослідники, як правило, більш ніж приблизно називали загальну кількість пам'яток трипільської культури на території України. Різниця у думках та оцінках щодо цього питання досить відчутна. Так, М. Ю. Відейко у грудні 1994 р. назвав цифру в 1500 пам'яток, а С. М. Рижов — 5000. Таку інформацію наводить румунська дослідниця культури Кукутень К.-М. Манту¹³. В. Г. Збенович 1996 р. визначав їх кількість у 1300¹⁴.

При підготовці до видання Енциклопедії трипільської культури було поставлено мету — скласти реєстр та на його підставі підрахувати загальну кількість пам'яток трипільської культури, виявлених на сьогоднішній день в Україні. Пропонований в цьому томі реєстр є результатом колективної праці групи дослідників. У роботі над реєстром взяли участь І. Т. Кочкін, Квітницький М. В., Е. В. Овчинников, Пічкур Е. В., Поліщук Л. Ю., Відейко М. Ю. та М. М. Відейко. Інформація походить переважно із загальнодоступних джерел: публікацій, архівних справ, а також власних розвідок. Значна кількість даних публікується вперше.

До списків включено відомості про поселеня, могильники, окремі поховання та знахідки. Реєстр, який на сьогодні є найбільш повним зводом такого роду, охоплює 19 областей України, Автономну республіку Крим та м. Київ, на території яких, за останніми даними, виявлено 2042 пам'ятки, пов'язані з матеріалами трипільської культури. Дані про кількість пам'яток по окремим територіям приведено в таблиці.

Інформація про кількість пам'яток поза межами України часом досить суперечлива. Найбільш повно ці дані представлені К.-М. Манту 1998 р. Для території Молдови за станом на 1973 р. В. І. Маркевичем враховано 441 пам'ятку та 89 окремих місцезнаходжень, всього 531 пункт. На території Румунії за станом на 1992 р. Д. Монах називає цифру 1800 пам'яток¹⁵. В 1984 р. він оприлюднив трохи меншу цифру — 1300¹⁶ поселень , але йшлося, імовірно, лише про культуру Кукутень, без урахування ранніх (Прекукутень) та пізніх (Городіштя — Фолтешть) комплексів. На території Польщі відомо до 14 місцезнаходжень трипільської кераміки, переважно пізнього етапу, на поселеннях культури лійчастого посуду.

Таким чином, поза межами України відомі, за найбільш оптимістичними оцінками, близько 2350 пам'яток. Отже, загальна кількість місцезнаходжень на сьогодні становить до 4400. Ця цифра може вважатися найбільш підтвердженою оприлюдненими результатами досліджень. Якщо врахувати, що 1993 р. В. О. Дергачов оцінював загальну кількість комплексів Трипілля-Кукутень у 2500¹⁷, то бачимо, що створення нашого реєстру досить помітно вплине на загальну статистику. Зібрані у ньому дані можуть стати основою не лише для створення повномасштабної карти або Атласу трипільської культури, але й важливим джерелом для наукових досліджень.

В описі багатьох пам'яток зазначено: «руйнується», «сильно зруйнована», «нині не існує». З таких пунктів можна було б скласти окремий, і на жаль — досить довгий перелік втраченої трипільської археологічної спадщини України, яка є світовим надбанням. Це тривожний сигнал про те, що старожитності, які пережили тисячоліття постійно перебувають під загрозою знищення, втрачаються і можуть бути втрачені. Найбільше збитків цій спадщині наносять нині господарська та будівельна діяльність, стихійні чинники, а також активність «чорних археологів». Достойною відповіддю на цей виклик мають бути, на нашу думку, посилення контролю за станом пам'яток, своєчасне та повномасштабне проведення охоронних археологічних досліджень у відповідності до діючого законодавства та міжнародних зобов'язань України.

Опис пам'яток дано по областях, в межах областей — по районах, населені пункти в межах районів розміщені в алфавітному порядку. Якщо біля населеного пункту, або на території, виявлено кілька пам'яток, то його назва дається лише раз на початку опису.

У реєстрі зазначено також інформацію про місце розташування, історію відкриття і дослідження, характер знахідок та місце їх зберігання, відносне датування пам'ятки відповідно до періодизації памяток трипільської культури¹⁸.

Посилання на джерела розміщені в кінці кожного опису у вигляді коду. Перша цифра означає порядковий номер джерела (публікація, архівна справа) у списку літератури. Кожен обласний реєстр має список літератури з власною нумерацією. Друга цифра — сторінка. Посилання зроблено, як правило, на основне джерело інформації, кілька джерел вказано у випадку, коли вони містять суттєву додаткову інформацію. Якщо посилання на літературу відсутнє, йдеться про неопубліковану інформацію.

М.Ю.Відейко

Посилання на літературу:

¹    Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений // МИА — М. — Л. — № 10. — 1949. — Рис. 1.

²    Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // МИА. — М. — Л. — № 84. — 1961. — Рис. 1.

³    Археологічні пам'ятки Української РСР (Короткий список). — К.: Наукова думка, 1966. — С. 6.

⁴    Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. — К.: Наукова думка, 1984, СвєшніковІ. К., Нікольченко Ю. М. Довідник з археології України. Ровенська область. — К.: Наукова думка, 1982, Шендрик Н. І. Довідник з археології України (Київська область). — К.: Наукова думка, 1977 та ін.

⁵    Дергачев В. А. Памятники позднего Триполья. — Кишинев, Штиинца,1980. — С. 27—49, Дергачев В. А., Манзура В. Г. Погребальньїе комплекси позднего Триполья. — Кишинев: Штиинца 1991. — С. 17—19,

⁶    Збенович В. Г. Ранний зтап трипольськой культурь на территории Украинь. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 201—211.

⁷    Археологія Української РСР. — К.: Наукова думка, 1971. — Карти 3, 4, 5.

⁸    Археология Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 192-193, 204-205, 224-225.

⁹    Гусєв С. О. Трипільська культура Середнього Побужжя рубежу ІУ-ІІІ тис. до н. е. - Вінниця, 1995. - С. 44, рис. 1.

¹⁰    Заєць І. І. Трипільська культура на Поділлі. - Вінниця, 2001. - С. 10-12, рис. 3.

¹¹    Державний реєстр памяток археології Івано-Франківської області. - Івано-Франківськ, 2001.

¹²    Круц В. О., Чабанюк В. В., Чорновол Д. К. Ранок землеробського світу. Памятки трипільської культури на Тальнівщині. - Київ: Техніка, 2000. - 48 с.

¹³    Mantu K. M. Cultura Cucuteni. Evolutie, cronologie, legaturi. – Piatra – Neamt, 1998. – P. 51.

¹⁴    Zbenovich V. G. The Tripolye culture: Centernary of Research // Journal of World Prehistory. – Vol. 10. – 1996. – P. 200.

¹⁵    Mantu K. M. Cultura Cucuteni…. – P. 50–51.

¹⁶    Монах Д. Послание из глубиньї тьісячелетий // Румьінская литература. — 1984. — № 6. — С. 21.

¹⁷    Dergachev V. A. Modelles d'etablissements de la culture de Tripolie // Prehistorie Europeen. – 1993. – 5. – P. 102.

¹⁸    Докладніше про періодизацію пам'яток трипільської культури див. розділ другий у цьому томі.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Додатки до книги 1