Трипільці родом з Атлантиди

ТРИПІЛЬЦІ РОДОМ З АТЛАНТИДИ

Про трипільську культуру пам'ятають і пишуть не лише в Україні, але і в Росії. Свого часу в Москві було створено цілу наукову школу дослідників Трипілля, яка багато зробила для вивчення та популяризації відомостей про трипільську культуру. Так що творці альтернативної праісторії з Росії мають досить інформації і охоче нею користуються. Крім того вони плідно використовують твори Ю.О.Шилова. Звичайно, в їх працях Трипілля займає значно скромніше місце, адже є певні місцеві пріоритети.

В центрі праісторичних концепцій російських авторів О.І.Асова та М.Ю.Коновалова знаходиться Гіперборея — північна прабатьківщина слов'ян, з якої вони вирушили на південь десятки тисяч років тому. Вони оселилися і жили «в землі Руській 20000 років», а 10000 років тому почали будувати міста. Під «землею Руською» вони розуміють центральну та східну частини Європи. В цьому ареалі згадуються дві археологічні культури: трипільська та Вінча. Остання потрапила в коло зору російських авторів завдяки їх колезі з Югославії — доктору Радівою Пешичу, який саме Вінчу вважає найдавнішою, найпершою — словом все, як у випадку наших українських міфотворців із Трипіллям.

Далі йдуть посилання на Шилова Ю.О. (який названий старшим науковим співробітником Інституту археології НАН України, у якому вже давно не працює). Сказано, що сучасні українські археологи (тут Ю.О.Шилова представляє їх усіх) називають землі трипільців «Араттою, священною землею». Російські автори відзначають глибину досліджень «українського археолога» та «велесознавця» — Ю.О.Шилова.

На думку О.І.Асова та Коновалова М.Ю. походження трипільської культури пов'язано із «загиблою легендарною культурою атлантів, яка поширювала свій вплив не лише на Середземномор'я, але і на Причорномор'я.» Далі можна прочитати, що саме на святій півночі знаходилася прабатьківщина шумерів — Аратта.

Уявлення О.І.Асова та Коновалова М.Ю. про трипільську культуру місцями не менш фантастичні, ніж у Ю.О.Шилова — можна прочитати про багатолюдні міста із населенням 10000—50000 людей, які володіли писемністю. Трипільці, як вважають вони, були поглинуті індоєвропейцями (далі в тексті — прааріями-гіпербореями) у ІV—ІІІ тис. до н.е. І стали предками багатьох європейських народів. Ті ж трипільці-аратти, що пішли на південь, заснували шумерську цивілізацію у Дворіччі. Загибель причорноморської цивілізації, Аратти, О.І.Асов та М.Ю.Коновалов пов'язують із Дардановим потопом, який стався, на їх думку, в IV тис. до н.е. Внаслідок цієї катастрофи, як вони вважають, частина араттців загинула, а частина переселилася до Месопотамії, де заснувала «велику шумерську цивілізацію, яка передувала усім світовим цивілізаціям». Тим, що ні Дарданова потопу у IV тис. до н.е., ні трипільської культури на територіях, які могли бути затоплені не було, автори не переймаються.

Уявлення про матеріальну трипільську культуру О.І.Асова та М.Ю. Коновалова досить фантастичні, починаючи з переліку «нескольких крупних поселений Трипольской и Винчанской культури — Сескло, Фессалии (?!), Биче, Бече-хей-Хомокош, Шанцбоден, Триполье». З перелічених лише останнє має відношення до згаданих культур, а загадкове «Фессалии» взагалі стосується назви регіону Греції.

Далі можна прочитати, що трипільці жили у великих селищах, які обносили ровом та стінами з колод (цікаво, звідки ці відомості?). На с.13 цей опис ілюстровано гарним малюнком — зображенням такого поселення трипільської культури, спланованого по ідеальному колу, який є повною фантазією художника. З опису матеріальної культури трипільців можна дізнатися, що вони носили одяг із шкіри (насправді трипільці широко використовували тканини), ножі та вістря стріл виготовлялися з сланцю (насправді — з кременю). Є повна інформація про трипільські щити: і те, що їх плели з лози та прикрашали «амулетами священних тварин» (? ?), а вожді прикрашали свої щити «зображенням бичачої голови з великими рогами». Це при тому, що не існує на разі жодних іконографічних матеріалів з цієї теми. Так само, як і про «браслети з переплетених змій». Відтворена на с. 15 панорама трипільського селища нагадує куточок з українського села ХІХ ст., а біля будинків та всередині них можна побачити жінок в типових сарафанах (невже і їх шили з шкіри та хутра?). У підпису до цієї ілюстрації описано фантастичну глиняну модель трипільського житла, в якій «біля вівтаря стояли жінки у молитовних позах і одна з них ніби-то керувала обрядом». Всупереч твердженням авторів, подібну модель археологи не знаходили. Цей опис є перекрученим варіантом відтворення обряду, реконструйованого Т.Г.Мовшею за даними розкопок та інтерпретації решток житла на поселенні Сабатинівка ІІ, яка належить М.Л.Макаревичу.

Трипільська культура в даному випадку лише маленька часточка історичного полотна, створеного дослідниками «проблем атлантології та арієзнавства», в якому трипільській Аратті, звичайно, не могло бути відведено чільного місця, яке належить арктичній прабатьківщині — Гіпербореї. Але О.І.Асов та М.Ю.Коновалов все ж знайшли для неї відповідне місце, хоча і не погодили його з влесознавцем Ю.О.Шиловим, для якого саме Аратта є центром світової цивілізації.

Таке явище цілком закономірне, адже є версії світової історії, в яких не знайшлося місця ні для праслов'янської Аратти, ні для Гіпербореї. Однак оскільки кінцевою метою подібних праць насправді є міфотворчість, то історичні реалії слугують лише приводом, живильною субстанцією для творчості.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Додатки до книги 1