Перші відкриття: 1870 - 1900 рр.

«НАДДНІСТРЯНСЬКІ ПОМПЕЇ» ТА «БУКОВИНСЬКА ТРОЯ»

За даними Т. С. Пассек, найдавніший час знахідки трипільської культури з Подніпров'я з колекцій Державного історичного музею у Москві — 1854 р. Однак є дані, що в Західній Україні перші розкопки з метою поповнення приватної колекції були проведені ще в 1750 році, а знаменита печера Вертеба з трипільськими старожитностями випадково відкрита в 1822 р.

Перші відомості про архаїчну культуру з мальованою керамікою було отримано й опубліковано у 70-ті роки XIX століття у Галичині, яка входила тоді до складу Австро-Угорської імперії. Першим, хто описав трипільські пам'ятки Галицького Поділля, які тоді, зрозуміло, ще не мали такої назви, був А. Шнайдер. Він склав реєстр 65 археологічних пам'яток, виявлених чи обстежених ним на Борщівщині. 1874 р. А. Шнайдер звернув на цей регіон увагу А. Кіркора, співробітника антропологічної та археологічної комісій при цісарсько-королівській Академії у Кракові. В 1878 р. А. Шнайдер відкрив поселення в Кошилівцях, але вважав його місцем римського табору, а знайдену глиняну статуетку — зображенням богині Флори.

У 1876 р. А. Кіркор, вивчав околиці села Більча-Золотого і провів невеликі розкопки в печері Вертеба, де знайшов трипільські старожитності. Разом із С. Козібродським він відвідав печеру, для чого довелося подолати досить вузький лаз. Придонна частина печери була вкрита шаром грунту. У цій товщі, на глибині 0,45 м були виявлені два поховання, а біля них — уламки ліпного посуду, в тому числі з розписом. А. Кіркою, крім того, склав детальний опис правої частини печери. Так почалися наукові дослідження цієї визначної пам'ятки, яку у місцевій пресі називали «Наддністрянською Помпеєю».

Наступного року А. Кіркор проводив археологічні розвідки, під час яких виявив поселення трипільської культури побіля села Козаччина (ур. Восички). Згодом він досліджував трипільське поселення в с. Васильківці біля Гусятина.

У 1877 р. дослідники з Кракова I. Коперницький та В. Пшебиславський, опікун археологічних пам'яток Поділля та Покуття за часів Австро-Угорської імперії, вели дослідження в Городниці.

У 1884 р. у Більчі-Золотому на території парку було випадково виявлено рештки будівель трипільської культури. Через п'ять років запрошений для розкопок археолог Е. Павлович знову розкопав ці залишки, а також знайшов велику кількість мальованого посуду, в тому числі біноклеподібну посудину. Ці розкопки продовжив у тому ж році Г. Осовський, член антропологічної комісії Академії наук у Кракові. Він виявив у парку два культурні горизонти трипільського часу, розділені майже метровим прошарком грунту. Тут було досліджено скупчення обпаленої глини, а серед нього знайдено уламки мальованого посуду. Ці скупчення Г. Оссовський вважав поховальними спорудами — своєрідними давніми гробницями, складеними із цегли. Так що пізніша традиція (праці В. В. Хвойки, Е. Р. фон Штерна) — бачити у трипільських «площадках» рештки поховальних споруд — має досить довгу історію.

У 1889-1892 рр. Г. Оссовський (з 1891 р. — керівник Археологічного музею цісарсько-королівської Академії в Кракові) проводив дослідження археологічних пам'яток у Заліщицькому, Борщівському та Гусятинському повітах Східної Галичини. Регіон межиріччя Збруча і Серету Г. Оссовський обрав з огляду на особливості його геологічної будови — як природно замкнений, що давало підстави припускати залежність палеоетнологічних процесів від фізіогеографічних особливостей. Із трипільських старожитностей він розкопував поселення трипільської культури біля Васильківців.

У 1890 р. Г. Оссовського запросив власник Більча-Золотого князь Леон Сапєга. Разом вони відвідали печеру Вертеба. Був розчищений вхід до печери, збудовано сходи. Почалося дослідження ходів у печері, під час якого було знайдено сліди великого вогнища, цілі посудини з мальованим орнаментом, знаряддя праці з каменю й оленячого рогу. Під час розкопок було знайдено також вироби з міді — ніж, кинджал, шило. Розкопки тривали три роки. На високому професійному рівні Г. Оссовський виконав план печери Вертеба, який, разом з археологічною картою околиць Більча-Золотого був виданий стараннями князя Л. Сапєги у 1892 році. Карта Вертеби взагалі була однією з перших професійно складених карт печер на території України.

Однак результати археологічних досліджень у Більчі-Золотому так і не були остаточно опрацьовані і видані. Г. Оссовський мав певні проблеми з австрійською владою, яка звинувачувала його у шпигунстві на користь Росії. Хоча звинувачення і були з часом зняті, у 1893 р. він змушений був виїхати до Росії, де пізніше працював на спорудженні Транссибірської залізниці на посаді дорожнього майстра. У Томську він видав деякі матеріали з досліджень печер Галичини, в тому числі археологічні.

Археологічні розкопки у «Наддністрянських Помпеях» у 1898— 1904 рр. продовжив професор Краківського університету В. Деметрикевич. Неподалік від міста Чернівці біля с. Шипинці у 1893 р. почалися розкопки «Буковинської Трої» — поселення з мальованою керамікою, відкритого місцевим вчителем В. Арійчуком, який ознайомив із знахідками вчених із Чернівців. Про поселення у Шипинцях згодом стало відомо і у Відні. Того ж року в Буковину приїхав завідувач антропологічно-праісторичним відділом Імператорсько-Королівського природничого музею у Відні Й. Шомбаті, який організував розкопки. У них взяв участь Р. Ф. Кайндль, професор університету в Чернівцях. Учасники розкопок датували знахідки в Шипинцях у межах II тис. до н.е. Колекція з тих розкопок зберігається нині у Віденському природничому музеї.

Так виглядали дослідження трипільської культури наприкінці XIX століття на землях України, які входили до складу Австро-Угорської імперії. У згаданих працях археологів цього регіону знайдені старожитності культури мальованої кераміки були визначені як «домікенські», тим самим вказувалося на їх певне місце серед європейських старожитностей. Було зроблено перші стратиграфічні та хронологічні спостереження. Виникла дискусія про інтерпретацію скупчень обпаленої глини як поховальних споруд (Г. Оссовський) або жител (В. Деметрикевич, Р. Ф. Кайндль, К. Гадачек). Накопичені під час перших розкопок джерела стали базою для подальших розкопок і досліджень культури мальованої кераміки.

Археологічні дослідження на Поділлі наприкінці XIX — напочатку XX ст. пов'язані з розвідувальними працями Ю. Й. Сіцінського та створенням археологічної карти Поділля. На карті, виданій у 20-ті роки, було позначено 30 трипільських пам'яток (усього карта нараховувала біля 2 000 пам'яток). У 1891 р. відомий історик В. Б. Антонович разом з Ч.Зборовським провели розкопки трипільського поселення біля села Кринички на Поділлі. Було досліджено залишки жител, серед яких виявлено мальовану кераміку, антропоморфні статуетки.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Трипільська культура. Історія досліджень.