Ідея та концепція Енциклопедії трипільської цивілізації

Ідея та концепція Енциклопедії трипільської цивілізації

Ідея та ініціатива створення Енциклопедії трипільської цивілізації належать С. М. Платонову та С. О. Таруті, відомим підприємцям, колекціонерам та меценатам, які взяли на себе витрати, пов'язані з підготовкою та друком цього видання. Вони виходили з того, що в музеях та приватних колекціях за час, що минув відтоді як була відкрита трипільська культура, нагромаджено величезні зібрання старожитностей. Більшість із них малодоступна для широких кіл громадськості, недостатньо введена в науковий обіг. У результаті археологічних розкопок та інших досліджень нагромаджено не менш вагомі масиви інформації про трипільську культуру. Але ці дані розпорошені у численних фахових виданнях, які так само недоступні громадськості. У працях узагальнюючого характеру, таких як «Давня історія України» або «Історія української культури», що вийшли за останні сім років, ця інформація не знайшла повного відображення. У той же час інтерес суспільства до трипільської цивілізації значно зріс. Але для його задоволення вже недостатньо видання науково-популярної літератури, поза якою залишається величезний масив важливої інформації. На думку ініціаторів видання, настав час створення вагомої, авторитетної та фундаментальної наукової праці про Трипілля. Як можливу форму такої праці було визначено енциклопедичну і сформульовано завдання щодо створення у стислі терміни Енциклопедії трипільської культури.

Роботу над створенням Енциклопедії було розпочато у серпні 2003 року із розробки та затвердження її концепції та плану-проспекту двотомної праці у трьох книгах. Безпосередню роботу із замовлення, збору матеріалів (текстів та ілюстрацій), а також підготовки їх до видання виконали редактори енциклопедії М. Ю. Відейко (головний редактор) та С. М. Ляшко, а також відповідальний секретар Н. Б. Бурдо.

Видання має на меті зробити широкодоступними насамперед наукові факти, результати досліджень шести поколінь науковців, які займалися і займаються трипільською культурою як в Україні, так і далеко за її межами. Про обсяг масиву наукової інформації можуть свідчити такі цифри, як загальна кількість дослідників культури Трипілля-Кукутень, яка становить близько 300 осіб, та число опублікованих наукових праць — понад 3000, в тому числі до 70 монографічних досліджень. Старожитності трипільської культури представлено в понад 70 музеях не лише в Україні, але й у Австрії, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Росії.

Сама трипільська культура — феномен, який існував увпродовж понад 2500 рр. (з другої половини VI до першої половини ІІІ тис. до н.е.). У межах України вона займала територію лісостепової смуги від Карпат до Дніпра, а пам'ятки відомі в 20 областях, усього їх близько 2040. Якщо врахувати, що це лише частина культури Трипілля-Кукутень і додати старожитності, відомі на території Молдови та Румунії, то загальна їх кількість становитиме близько 4400. Це значно більше, ніж залишила після себе будь-яка з археологічних культур Південно-Східної та Центральної Європи того періоду.

Тому з самого початку роботи над Енциклопедією було вирішено обмежитися територією України, відклавши створення праці, яка б охопила всю трипільсько-кукутенську ойкумену, на майбутнє. Головний підхід під час написання статей та матеріалів до Енциклопедії полягав у якомога ширшому залученні фахівців, які володіють найповнішою та найсучаснішою інформацією з конкретних питань. Тому в написанні двох томів взяли участь 65 авторів з Молдови, Польщі, Росії, Румунії, США, України. Таким чином, проект став міжнародним.

Від авторського колективу, його кваліфікації та працьовитості великою мірою залежала можливість реалізації ідеї, концепції, а також повнота зібраної в Енциклопедії інформації. Серед авторів Енциклопедії трипільської культури — співробітники академічних інститутів, музеїв, викладачі вищих навчальних закладів, колекціонери та підприємці, митці, люди, не байдужі до трипільської культури та давньої історії України. Серед них дев'ять докторів та 26 кандидатів наук. Хочу висловити всьому авторському колективу щиру подяку від імені редколегії Енциклопедії за прийняте рішення взяти участь у цьому проекті, віднайдений час для написання важливих матеріалів, без яких це видання не змогло б стати таким, яким воно є нині. Особлива подяка І. Г. Явтушенку за організаційну підтримку видання Енциклопедії.

Та обставина, що Енциклопедія виходить у світ під егідою Міністерства культури та мистецтв України, не означає, що вона є вузьковідомчим виданням. Дійсно, в її написанні взяли участь понад 20 співробітників музеїв, використано матеріали з 23 музеїв, з них 16 підпорядковані міністерству. Водночас Енциклопедія акумулювала наукові досягнення 15 співробітників Національної академії наук України, в тому числі 11 — з Інституту археології, який наразі є провідним центром з вивчення трипільської культури в Україні.

Інформація про трипільську культуру раніше була досить скромно представлена у виданнях енциклопедичного та довідкового характеру. У «Радянській енциклопедії історії України» (К.: УРЕ, 1969 1972), яка містить 320 статей з археологічної тематики, лише 19 присвячені пам'яткам трипільської культури та її дослідникам. У виданні «Словник-довідник з археології України» (К.: Наукова думка, 1996) було вміщено близько 50 статей про трипільську культуру. І це найбільший обсяг інформації по Трипіллю у виданнях такого типу.

Енциклопедія трипільської культури — одна з перших спроб створення у вітчизняних археології та музеєзнавстві енциклопедичного наукового видання, присвяченого одній археологічній культурі. Відповідно до загальноприйнятої класифікації наше видання можна було б визначити, як енциклопедію змішаного регіонально-тематичного типу з елементами довідкового характеру.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Книга 1. Вступне слово. Передмова. Зміст. Автори.