Передмова

Передмова

Трипільська культура і Україна

Енциклопедія трипільської цивілізації, яка виходить на початку третього тисячоліття, підбиває підсумки понад 130-річних досліджень однієї з давніх цивілізацій Європи. Вона є першою спробою створення зводу та систематизації усієї інформації, яка є нині в розпорядженні науковців, а також старожитностей, зібраних в музеях, наукових фондах та приватних колекціях. Видання має на меті познайомити читача з однією із найбільш яскравих та знакових сторінок праісторії України.

Тема Трипілля є настільки складною, що приступати до реконструкції історії, яку відділяють від нашого часу сім-п'ять тисячоліть, можна лише в тому випадку, коли маємо міцні, надійно вибудувані підвалини, матеріалом для яких є археологічні джерела.

Осмислення феномену Трипілля на сучасному рівні потребує передусім будівництва такого фундаменту, матеріал для зведення якого нагромаджено поколіннями вчених, музейних працівників, колекціонерів. Зусилля, витрачені сьогодні на створення такого зводу знань, у будь-якому разі не будуть марними, а, навпаки, дозволять краще відчути та зрозуміти, чим була і є для України, її історії, давньої і новітньої, трипільська культура.

Поняття цивілізації у різні часи трактувалося і розумілося по-різному. Воно має чимало вимірів та ознак, навколо яких точаться наукові дискусії. Те, що трипільська культура лежить на межі епох стародавньої історії, ставить її в центр цих напружених та нескінченних дискусій, а отже, привертає увагу не лише вузького кола вчених, але й найширшої громадськості, людей, які шукають відповідь на одвічні запитання: «звідки ми?», «де наші корені?», нарешті «де початок нашої цивілізації?».

Під час пошуків коренів сучасної цивілізації виникає питання: а чи має узагалі трипільська культура пряме відношення до землі, яку нині називають Україною, чи має вона відношення до історії України сучасної? Адже з того часу, коли на цих землях жили останні трипільці, минуло понад чотири з половиною тисячоліття. Невблаганний час стер з поверхні сліди трипільської цивілізації, яка не залишила після себе ні пірамід, ні зіккуратів. Були забуті давні назви й імена. Давня епоха, точніше, її образ був повернутий до буття лише завдяки археологічним дослідженням, які розпочалися наприкінці ХІХ ст.

Нині можна довго сперечатися з приводу того, скільки тече в жилах сучасних українців крапель трипільської крові, наскільки вони схожі зовнішністю на творців чи не перших європейських протоміст, давнього мальованого посуду, загадкових статуеток та іншої доісторичної спадщини.

Але сьогодні варто замислитися ще й над тим безперечним з усіх точок зору фактом, що трипільську культуру на теренах України вивчають вже понад століття. Відтоді змінилося п'ять поколінь дослідників. Однак за цей час сталися й інші події. Розпалися кілька імперій — Російська, Австро-Угорська, потім — Радянська, до складу яких вона входила, а сама Україна вже двічі встигла з'явитися на політичній карті світу. І весь цей час трипільська спадщина — сотні тисяч давніх артефактів, результати археологічних досліджень, їх інтерпретації та побудовані на їх основі історичні концепції були повсякденністю не лише суто наукового академічного буття чи викладання в університетах, але й здобутком суспільного життя.

Знання про трипільську культуру, їх трактування істориками та політичними діячами весь цей час живили також і концепції політичні. Трипільська спадщина стала одним із джерел натхнення для широкого спектра мистецтв: від кінематографа до живопису і скульптури, літератури і багато чого іншого, тобто всього того, що прийнято називати культурою. Навіть майстри народного мистецтва, яке чи не єдине на цій землі зберегло через тисячоліття на писанках та у вишиванках відгомін та пам'ять трипільської епохи, знаходять натхнення у віднайдених шедеврах трипільців.

Ось побіжний і далекий від повного перелік вторгнення трипільської тематики лише в культурне та суспільне життя України. Від скульптур О. Архипенка, живопису І. Їжакевича, монументальних панно до писанок народних майстрів — таким є діапазон цієї інтеграції в образотворче та декоративно-прикладне мистецтво. У красному письменстві — твори Докії Гуменної, поезії Ліни Костенко. Можна згадати понад десяток фільмів різного формату — від 15-хвилинного «Трипільського Дива» М.Бернадського з серіалу «Невідома Україна» до двогодинного «Часу збирати каміння» Ю. Вересоцького. Монета «Трипілля», випущена в обіг Національним банком України, поштова марка до сторіччя відкриття трипильської культури. Перші археологічні виставки незалежної України за океаном, в США, представляли десять років тому саме трипільську культуру: «Україна: образи 5000—4000 рр. до Христа». Запам'ятаємо цю формулу, в якій висловлено сприйняття Трипілля організаторами виставки: для них це були саме образи України. Перший і єдиний пам'ятник археологу в Україні — це пам'ятник В. В. Хвойці (першовідкривачеві культури) в селі Трипілля. Нарешті, перший і, здається, єдиний пам'ятник цивілізації в наших краях — це пам'ятник трипільській цивілізації, який було відкрито в місті Ржищеві восени 2003 року. У відкритті пам'ятника брали участь два міністри українського уряду. І це лише окремі, але досить знакові факти.

Об'єктивно трипільська археологічна культура та знання про неї упродовж цього історично вагомого проміжку часу були інтегровані в багатьох своїх вимірах в сучасну історію, політику та культуру України, зайняли там своє місце. Вони стали фактором суспільного буття, а не лише свідками давно минулої історії. За таких обставин питання про те, чи має трипільська культура якесь відношення до сучасної України, а також її сучасної культури позбавлене сенсу. Звичайно, має, і неабияке.

Інше питання, чи по праву і чи не випадково посіла те почесне та вагоме місце в сучасних історико-політичних концепціях та суперечках, які навколо них точаться, лише одна з багатьох десятків археологічних культур, відкритих за останнє століття на теренах України? Чому саме трипільська, а, скажімо, не кукрецька, гребениківська, сурська, дніпро-донецька, ямна, катакомбна, зрубна, сабатинівська, чорноліська, не зарубинецька і не роменська викликає таку увагу та зацікавленість суспільства, далекого, на перший погляд, від археології та праісторії?

Може бути кілька відповідей на таке запитання. Ми звернемося для початку до міфологічного аспекту усвідомлення глибин історії та значення окремих її подій різними народами у різні часи. На запитання, коли було створено світ, давні шумери відповідали: тоді, коли люди Країни (Шумеру) почали пекти хліб та плавити метал. А сталося це тоді, коли небо було відділене від землі, а назви усього сущого було вимовлено. Для шумерів створення світу та створення аграрної цивілізації були певною мірою поняттями ідентичними. Давній індоєвропейський народ — елліни — пов'язували цивілізоване життя з існуванням хліборобства. Зерно вони розглядали як найбільший дарунок богині Деметри. Саме зерно та містерії, в яких вони знаходять свої найбільші надії, є причиною того, що люди живуть не так, як дикі звірі. Як бачимо, в обох випадках хліборобство та розвиток перших ремесел розглядалися серед основних ознак виникнення цивілізації.

Отже, та археологічна культура, носії якої першими (чи одними з перших) досягли видатних успіхів в аграрній сфері та розвитку технологій, цілком закономірно мала посісти особливе місце в історичних концепціях. Те, що на теренах України мали місце такі досягнення, як хліборобство та ремесла (металургія і металообробка, гончарство та ін.), пов'язані з яскравою і багатою трипільською культурою, датованою епохою енеоліту, тобто часом зародження найдавніших цивілізацій у планетарному масштабі, було просто подарунком долі. Трипільська спадщина стала вагомою складовою загальноєвропейських здобутків доби зародження цивілізації.

Сконцентрувавши зусилля на науковому вивченні цієї спадщини, залучивши весь дослідницький арсенал, який є у розпорядженні сучасної науки, віднайдемо ті ниточки, які реально пов'язують її із сучасністю. Завдяки цьому можна не лише розкрити сторінки стародавньої історії, але й отримати обгрунтовану відповідь на запитання: хто ми і звідки?

Енциклопедія трипільської цивілізації - Книга 1. Вступне слово. Передмова. Зміст. Автори.