Неділя, 22 липня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Юлія Тимошенко у Коломиї: Україна сьогодні змінює світ (фото)

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2014-10-22 12:35:19

При велелюдді на площі біля ратуші в Коломиї Юлія Тимошенко ділилася думками з приводу нинішньої ситуації в Україні, представляла кандидатів у депутати, яких підтримує їхня політична структура. Зокрема Петра Книшука, який балотується в одномандатному виборчому окрузі №88.

Коломияни, я вижила за ґратами завдяки вашій підтримці”

- Я щиро дякую, що ви знайшли час і можливості прийти на зустріч, - розпочала розмову пані Юлія. - Ми не бачилися з вами три роки. Зараз, коли я проходила вулицею, бачила багато знайомих облич і дуже раділа, що знову ми зможемо з вами стати однією командою. Я безмежно дякую вам за те, що коли я була за ґратами, ви молилися, переживали, боролися, підтримували мене в цей час. Я вижила там тільки тому, що твердо знала, що величезна команда українців ніколи не кине політв’язнів, і що ваша сила духу відкриє двері наших в’язниць. Так і відбулося. Низький уклін вам за це.

Юлія Тимошенко розповіла присутнім про свої емоції за час перебування в ув’язненні. Зауважила, що слід цінувати кожну мить, проведену з близькими людьми. Адже завжди, коли так стається в житті, що ти не можеш просто доторкнутися до своєї рідної людини роками, то шкодуєш про кожну втрачену хвилину.

- Коли я повернулася через два з половиною року, - зізналася вона, - а у мене вже немає в живих батька, навіть на похорон не відпустили, я подумала, скільки часу втрачено, що ми не були разом родиною. Тому, прошу вас, любіть одне одного, і сьогодні, коли наша велика українська родина так важко стає на ноги, дуже важливо нам усім бути єдиними, сильними, непереможними.

Тимошенко розповіла, що побувала практично в усіх куточках України за останній час. І всюди їй ставлять одне й те саме запитання: де мир? Як нам цей мир здобути, як нам зробити, щоб ми мали можливість жити? Відповідаючи на це запитання, в тому числі й для себе самої, політик наводить приклади з нещодавніх подій.

- Я знаю, що вам важко було другий раз скидати диктатуру, я слідкувала за всіма революційними подіями по маленькому телевізору в камері, - поділилася думками з цього приводу. - І скажу, що велика гордість бути частиною такого сильного народу. Велика гордість - знати, що немає таких справ, такої мети, яких наш народ не зміг би досягти. Знаю, що вам казали, коли ви стояли на Майдані, що вдруге скинути диктатуру вже неможливо, що в них сотні тисяч озброєних “беркутівців”, казали, що давайте підпишемо якусь угоду з Януковичем, і все буде добре, він посидить пару років президентом, а потім на виборах ви його приберете. Але я дуже вам вдячна, що коли підписали цю угоду, яка давала можливість Януковичу ще трохи побути при владі, ви її не прийняли. І коли принесли цю угоду на Майдан, ви сказали, що того не буде. І в той час, коли Сирія ще бореться роками зі своєю диктатурою, то українці покінчили з диктатурою за три місяці. Важкою, кривавою ціною, але це зробили ви, і ніхто більше не міг.

У Путіна є місія - стати новітнім імператором”

- Я знаю, як Путін думає, - так прокоментувала Юлія Тимошенко теперішні стосунки України з Росією, - тому хочу сказати, що є кілька причин, чому він пішов на нас війною. І перша з них - він не пробачив українському народу другу революцію, другий Майдан. І він, який народився з хибним відчуттям, що в нього в житті є місія - побудувати нову імперію і стати новітнім імператором, у це щиро вірить, і під це підлаштовує весь світ. Коли ми зробили першу нашу революцію, він зрозумів, що Україна має всі сили, щоб вирватися з його полону. Тоді, починаючи від 2004 року, почав готувати плацдарм, готуватися до того, що якщо не через політиків, то через силу зброї він буде захоплювати такі країни, як наша. І тоді двічі через Януковича поставив міністра оброни України, який мав російське громадянство, що взагалі неможливо припустити. Головою служби безпеки при Януковичі він поставив людей, які служили федеральній службі безпеки Росії. Ми таким чином останні роки, поки був президентом Янукович, жили з вами під чужим керівництвом, у країні, якою керувала п’ята колона.

І коли люди славно, чітко звалили цю диктатуру разом із його колоною, то Путін зрозумів, що в нього більше не залишилося шансів. Він сприйняв революцію в Україні як свою особисту поразку, як втрату можливості привести Україну до Митного союзу. І тоді він пішов у Крим, і тоді він відкликав посла Російської Федерації із Сполучених Штатів Америки для того, щоб ніхто не почав на нього тиснути. І, за словами пані Юлії, можна твердо і чітко сказати, що перший його крок на територію України - є в той же час першим кроком до падіння його режиму.

- Це станеться, - казала політик, - я це знаю, тому що спілкуюся з усіма лідерами світу, з тими, хто чітко для себе визначив, що Путін - це не лише загроза для України, але й для світового порядку. Він загрожує сьогодні миру, стабільності, цілісності кордонів в усьому світі, і тому я впевнена, що, ступивши в Україну, Путін почав по суті відлік часу до кінця існування своєї влади в світі. І якщо вчасно він цього не зрозуміє, то впаде його режим і розвалиться Росія як держава.

Коли Путін пішов на Крим, у нас було декілька варіантів дій, вважає пані Тимошенко. Вона не підтримує того, що робила українська влада в Криму. Переконана, що в той час не треба було слухати “добрих” порад ззовні, не треба було йти на повідку в тих, хто казав, що все буде добре, ніяких проблем не буде, Путін там трохи “позасмагає”, а потім весь світ його звідти виселить. Це була помилка - цьому довіряти.

- Я вважаю, - сказала пані Тимошенко і отримала підтримку присутніх, - що треба було ще тоді формувати потужні наші українські команди, які представляли б наші спецслужби і спецструктури, й гасити ті вогнища в Криму, які почали зароджуватися. Насамперед - у самому парламенті Автономної Республіки Крим, а потім ще й вогнища зради серед військових частин Чорноморського флоту, які можливо було ще в колисці задушити. Так треба було діяти, і тоді Путін далі не пішов би. Він пішов далі, тому що йому дали цю дорогу.

Тоді світ сказав, що нічого страшного, ще трохи, агресор зупиниться, потім Крим звільнимо, але зате Путін далі не піде. Вони не знали Путіна, не знають, як він думає. Путін панічно боїться, що не виконає таку собі хворобливу місію - створення імперії, а ще він боїться, що якщо ми, українці, зможемо показати високий клас свого успіху після революції, що ми зможемо показати, як будувати європейську країну і стати прикладом у цьому для російського народу, як можна щасливо й заможно жити. Путін боїться цього, бо якщо нам це вдасться - а нам це вдасться - то він практично втратить свою владу, бо як мінімум частина російського народу не буде терпіти його режим і скине з себе це ярмо. І тому у нього в Україні ключовий інтерес. Але коли він відчув, що в Криму його не зупинили, він вирішив розірвати всі стосунки зі світом і пішов далі. Він увійшов у смак, відчув, що світ не може реагувати на його агресію військовою агресією навзаєм.

Про реакцію світу на російську агресію

Нам, українцям, здається, що Європейський Союз, США, країни-учасники НАТО недостатньо чітко і недостатньо сильно захищають сьогодні Україну.

- Але я вам скажу таку річ, яка на сьогодні є реальністю, - переконувала пані Тимошенко, - лідери західного світу не знають, чого очікувати від Путіна, і бояться, що, крім того, що він пішов на Україну, він взагалі є неадекватний. І якщо зараз піти на нього силою зброї, він перейде межу, переступить усі червоні кордони й зробить старт у третій світовій війні. Цього світ допустити не може. Але вони для себе вирішили, що режиму Путіна не жити, тому що він почав розколювати Європейський Союз, почав руйнувати єдину систему стосунків між Сполученими Штатами і Європейським Союзом і замахнувся на те, щоб розколоти світ.

І ми побачили це на прикладі голосувань в Організації Об’єднаних Націй. Путінський апетит - це встановлення його лідерства в глобальному світовому масштабі. І тому Путіну не вижити, бо у двадцять першому столітті встановлювати лідерство в світі диктатору, який хоче мати владу силою зброї, війни, насилля, крові, і насамперед нашої, української, не реально. І тому шлях до перемоги над ним сьогодні дуже зрозумілий. Він полягає в тому, що Російська Федерація, режим Путіна тримається на двох стовпах - нафта і газ. І світ почав бити по цій основі режиму Путіна. Вони за декілька місяців майже вдвічі знижують ціну на нафту. Це призведе до того, що одразу ж зменшується ціна на газ. І це єдина зброя, яку сьогодні застосовує світ. Наступний бюджет Путіна, якщо ціна на нафту знизиться нижче 80 доларів за барель, просто розвалиться. Він це знає, як і те, що має два шляхи. Перший - іти до кінця, і це по суті, самозруйнуватися і самозліквідуватися, а другий - відступати й повертатися на територію Росії. Однак Путін настільки амбітний, що просто відступити для нього не можливо, йому потрібно зберегти обличчя. За рахунок України. От цього не можна дозволити, як заявила пані Тимошенко. Режим Путіна - не вічний, тому що цього хоче весь світ. Але що Україна буде віддавати за те, щоб він відступав і зберіг своє обличчя?

Українська влада мусить стати інтелектуальною і сильною”

- Я переконана, - розповіла Юлія Володимирівна, - що ті чотири ультиматуми, які він сьогодні поставив Україні, виконувати не можна. Бо рано чи пізно, виконаємо ми ці ультиматуми чи ні, світ заштовхає Путіна на його територію. Проте чи він піде з нашою землею, з частиною влади, яку він встановить на частині території України, це залежить винятково від нас.

Путін хоче, щоб Україна і світ віддали йому Крим, не говорячи, що він його захопив, а так, ніби ми й не зауважили, що Крим не наш. Путін хоче частини Донбасу, чим більше, тим краще, і вже зазіхнув на частину Харківської області. Путін хоче, щоб наша угода про асоціацію з Європейським Союзом не ввійшла в законну силу. І вже добився від української влади, що підписана відстрочка на півтора року для втілення угоди в життя. Путін хоче, щоб ми ніколи не зробили й кроку в бік НАТО. А ще він хоче дуже багато чого. Другу державну російську мову, Конституцію України в редакції Кремля, і далі цей перелік безконечний. Навіть висунув умову, що приблизно 20 українських ключових підприємств військової галузі, оборонної промисловості, які комплектують російські оборонні заводи, йому подарувати. Усі його захцянки задовольняти - це не поважати Україну, наш народ, не цінувати ту свободу й незалежність, які вибороли такою тяжкою ціною в Україні.

- Моя позиція така, - продовжувала Юлія Володимирівна, - українська влада мусить стати інтелектуальною і сильною. І розуміти, що Путін відійде за будь-яких обставин, він не витримає натиску всього світу. Україні треба витримати ці декілька місяців, треба нічого не віддати. Світ на нас буде тиснути, тому що світ не хоче втрачати сотні мільярдів євро на санкціях, які вони вводять проти Росії, на зниженні ціни на нафту. Я категорично проти будь-яких поступок Путіну, бо краще ми потерпимо кілька місяців, і Путін отримає пастку, з якої вийти не зможе, ніж здати сьогодні українську землю. І тому, коли за путінськими планами в українському парламенті почали приймати закони, наприклад, про спеціальний статус Донбасу, про амністію бойовикам, які вбивали наших солдатів і фактично стріляли в потилицю мирним людям, наша команда не дала за це приниження жодного голосу. Тому що це не мир, це ілюзія миру.

Ще декілька таких відступів, за словами лідери “Батьківщини”, і ми будемо ділити, з якого боку лавра знаходиться, чия вона. Мінські протоколи - це з першої секунди був великий обман України й світу. Хто вірить Путіну, його протоколам, які він уже 1420 разів порушив? 1420 - це точна цифра, скільки разів порушено перемир’я після підписання мінських протоколів. А ще 38 населених пунктів, які стали, як вважає Путін, частиною його території після зустрічі в Мінську. А ми сказали, що таким чином вирівняли фронт. Ці протоколи потрібні Путіну. Він їх пред’явив на всіх телевізійних каналах світу як свідчення своєї непричетності до подій в Україні. Мовляв, бачите протоколи? Їх підписали лише українці, а я був тільки арбітром на цій зустрічі, щоб українці помирилися. Цей протокол - доказ, що війна громадянська і Росія в цьому не бере участі. Тож навіщо продовжувати санкції проти Росії, якщо українці між собою помирилися? Також немає тоді необхідності постачати зброю в Україну, якщо все відбувається мирно. Як і немає потреби давати статус основного партнера США поза межами НАТО, а отже й військової співпраці. Путін вводить в оману весь світ.

- Ви пам’ятаєте, як на екранах телебачення звужувалася зона АТО в той час, як наші хлопці наступали? - запитувала пані Тимошенко. - Кожен день показували, як усе це перетворюється на кілька смужечок на карті. І коли я зустрічалася з нашими героями, вони казали, що потрібно було кілька тижнів, щоб перемогти. Але мінські протоколи народилися тоді, коли вся ця нечисть почала просити, щоб Росія забрала їх з України, коли звужувався цей простір окупованої території. І коли в їхніх лавах почалася паніка, в цю хвилину народилися мінські протоколи. І нашому війську сказали: “Раз - стояти, два - тихо і не рухатися, бо вже мир”. Який же це мир, коли під час цього миру нас 1420 разів накрили вогнем, коли ми втратили ще сотні військових?

Вже 7 місяців українські військові без бронежилетів і фахового головнокомандувача”

Говорячи про становище українського війська, пані Тимошенко процитувала патріарха УГКЦ Любомира Гузара, який тиждень тому виступив зі статтею в “Українській правді”. “Нам конче потрібен мир, - написав блаженніший, - але ніхто не має права не обороняти країну, ніхто не має права кинути напризволяще захист наших кордонів. І народ, який не робить свою оборону сильною, буде позбавлений мати свою землю взагалі”.

- І тепер я запитаю вас, мої дорогі, - апелювала Юлія Тимошенко, - як можлива така ситуація, коли своє військо держава вже стільки часу не забезпечує найнеобхіднішим? Сьогодні завдяки добровольцям, які не дивлячись ні на що, закрили своїми тілами наші кордони, і завдяки народу України, який попри все, віддає останні заощадження, щоб забезпечити свою армію. Сьогодні в одному з районів Івано-Франківської області, де я була, мало того, що волонтери вантажівки з їжею відправляють на Донбас, то ще й бронетехніку купують для нашої армії. У мене єдине запитання до влади: чому це не робить держава?

Кажуть, немає грошей. Пані Тимошенко підрахувала, що для того, щоб повністю вдягти одного військового, потрібно максимум півтори тисячі доларів, і це з відкатами, які в армії завжди були. Це 200 мільйонів доларів на все військо. Для бюджету це копійка одного дня, це не гроші для Державного бюджету України. У нас, за словами пані Юлії, щодня на рахунках у казначействі залишається до 13 мільярдів гривень. І якщо була б воля, бажання, потрібно всього місяць, щоб забезпечити армію. Тож хто за це відповість перед законом?

І на ще одну невідповідність вказала лідерка “Батьківщини”. Це дивні призначення головнокомандувачів, коли генералами стають люди, які не мають відповідного досвіду і не можуть бути компетентними у військових справах. Що робить країна, на яку напав ворог насамперед? Виділяє найкращих своїх бойових офіцерів, найкращих генералів, які можуть очолити військо і принести країні перемогу. Призначень українських головнокомандувачів не може пояснити ніхто.

- Чому в такий важкий час, - запитувала пані Тимошенко, - посаду міністра оборони отримала людина, яка генеральське звання отримала, будучи керівником охорони колишнього президента, людина, яка жодного дня не працювала в армії? Він не корупціонер, але й не військовий, і таким чином два з половиною місяця нищили наші добровольчі батальйони, кидаючи їх у такі котли, з яких немає виходу. Наша фракція говорила президенту, що це не той головнокомандувач, який потрібен. Нарешті вся країна добилася звільнення цього міністра. Але наступне призначення міністра оборони змушує сумніватися, чи все нормально в нашій країні. Це знову людина без військової освіти, яка до того ж була правою рукою міністра Захарченка, коли вбивали Майдан.

Учора оголосили результати розслідування про те, що трапилося в Іловайську. І з’ясувалося, що десять днів армія не йшла на допомогу нашим добровольчим батальйонам, і що це робилося за командою начальника генштабу і міністра оборони. Чи когось покарано?

Фінансові потоки Януковича, які він налагоджував роками, продовжують функціонувати й донині”

Розповіла пані Тимошенко і про своє ставлення до соціальних “ініціатив” уряду та до нещодавно прийнятого закону про люстрацію. Заморозили пенсії і зарплати, а ціни летять вгору, скасували більшість соціальних виплат, у тому числі й допомогу при народженні дитини, зняли всі доплати із зарплатні медиків, 20% надбавок - в учителів.

- Це не пояснюється тим, що є агресія на Сході, - стверджувала Юлія Тимошенко. - На жаль, Януковича викинули з країни, а фінансові потоки, які він налагоджував роками, залишилися. І вони функціонують досі, просто прізвища тих, хто ними керує, змінилися. Насправді ніхто не хоче нічого змінювати.

До закону про люстрацію теж більше запитань, ніж відповідей. Депутатів не люструватимуть, силовиків усіх рівнів не люструватимуть, бо, кажуть, це призведе до нестабільності, суддів теж не будуть люструвати, і частину найвищого керівництва держави. Виникає запитання: кого ж люструватимуть? Присутні на зустрічі коломияни дружно відповіли на це запитання - народ люструватимуть.

Про боротьбу з корупцією Юлія Володимирівна розповіла, теж використовуючи цитату, на цей раз сингапурського прем’єра: “Щоб побороти корупцію, треба посадити у в’язницю трьох своїх найкращих друзів”.

Ще багато проблем українського суспільства порушувала Юлія Тимошенко у своїй промові. А насамкінець висловила переконання, що Україна таки переможе і навіть трохи змінить світ. Бо на свої вибори в Європарламент депутати йшли з фотокартками з нашого Майдану і з українськими прапорами на плечах. 

Фото прес-служби ”Батьківщини”