П'ятниця, 20 жовтня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Люстрація сміттєвими баками. Технологія чи справедливий вияв народного гніву?

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2014-10-03 19:51:29

Люстрація сміттєвими баками. Технологія чи справедливий вияв народного гніву? Учора вперше за кілька тижнів зайшла на Інтернет-ресурси російських телеканалів. Вгадайте з трьох разів, хто був головним героєм сюжетів росіян? Побитий Нестор Шуфрич. Остання жертва (фігурант, персонаж, герой - кому як подобається) народного гніву або народної люстрації, якого у такий насильницький спосіб “умовляли” не йти у владу. Народна люстрація полягає у тому, щоб провести людину через публічне приниження, запхнути у сміттєвий бак, облити фарбою та виставити фото у ЗМІ, полегшений варіант - одягнути на голову смітник. Донині через процедуру народної люстрації провели таких депутатів та чиновників попередньої влади, як Віталій Журавський, Віктор Пилипишин, Олесь Довгий, Микола Скорик (Одеса), Олександр Панченко (Запоріжжя), Віктор Чернявський (Суми). 

Щодо російського телебачення…. Звісно, вони і без такого потужного приводу раді старатися, щоби створити українському суспільству образ монстра. І нам, демократичним та вільним, можна не зважати на “зомбоколег”, яких ми й за колег не маємо.

Але коли цю тему візьме в обробку телеканал “Russia Today”, то цією інформаційною стравою годуватимуть американське та європейське суспільства. Можете не сумніватися, що сміттєві контейнери України, як атрибути народної люстрації прикрасять телеканали глядачів країн ЄС. Їх ще довго годуватимуть розгубленими обличчями українських мільйонерів із цих баків. І навіть якщо західному суспільству пояснять (хоча не віриться у те, що буде таке пояснення), що ми викидаємо в смітник людей, які розкрадали столицю, або чиї закони розколювали країну, то на Заході нас все одно не зрозуміють. Воно, як не крути, нецивілізовано. А чи можемо ми так нехтувати думкою спільноти, з податків якої, вибачте, ми сплачуємо газові борги та беремо кредити. До слова, вчора очільник представництва ЄС в Україні Ян Томбінський висловив незадоволення актами публічного насильства. Сьогодні ми вирішили поговорити про народну люстрацію і з експертами, і з її ініціаторами.

До речі, ми переглянули соцмережі “пролюстрованих” осіб цікавлячись, як вони прокоментують цю неприємну для них подію. З усіх вищеназваних осіб коментар дав тільки Віктор Пилипишин, який на своєму акаунті звинуватив у нападі на себе партію “Свобода” (член партії “Свободи” є його головним конкурентом на виборах) та попросив не переслідувати безпосередніх виконавців цієї акції, які, за його словами “стали жертвою маніпуляції”.

НАРОДНА ЛЮСТРАЦІЯ НА СМІТТЄВИХ БАКАХ МОЖЕ НЕ ЗУПИНИТИСЯ

Акцію “Народна люстрація: вичистимо владу від сміття” ініціювала партія “Правий сектор”. І керівник інформаційного центру партії “Правий сектор” Борислав Береза розповідає нам про неї охоче:

- Наша партія ініціювала таку акцію, але підхопили її всі, її відголос чути по всій Україні - в Одесі, Кременчуці, Дніпропетровську. І я впевнений, що люструватимуть ще, бо люди хочуть бачити факти, а не слухати казки і балачки. Якщо держава не хоче вершити правосуддя, то його в свої руки бере вулиця. Один з представників провладної сили мені днями сказав: “Мене друзі запакували зброєю по саме “не можу”. І якщо тільки до мене прийдуть кидати у смітник, то почну стріляти”. Довелося йому пояснити, що зброя є і з іншого боку. І не тільки вогнепальна. Після першого пострілу смітники закінчаться, і запалають садиби. Але людям, які зараз намагаються втриматися у владі, цього не зрозуміти. Їм простіше почати стріляти, ніж усвідомити, що парламент - це вже не місце для корупціонерів і тих, хто йде у владу заради наживи. Збільшення власного капіталу переважає над усіма цілями. І навіть інстинкт самозбереження відходить на задній план. Розглядаючи Україну в якості ресурсу збагачення і не усвідомлюючи відповідальності перед суспільством, ділки раніше йдуть у політику, щоб захистити свій бізнес, провести нові землевідведення, приватизувати ринки і осідлати бюджетні потоки. Законотворча діяльність із такими мотивами базується виключно на особистій вигоді. До парламенту рвуться вороги України - перефарбовані регіонали, відомі корупціонери та представники великого бізнесу. Вони прагнуть попасти до Верховної Ради, щоб відновити систему, захистити свій бізнес і уникнути покарання. “Правий сектор” пояснює владі, що жити по-новому, а округи зливати по-старому - речі несумісні. Давид Жванія, Анатолій Карпенко, Олександра Павленко, Віталій Ключка, Олексій Гончаренко та інші представники партій Удар та Солідарність перебувають зараз у президентському блоці. Всі вони замазані діями, які не дають їм морального права йти в парламент. Але мета виправдовує засоби, і мабуть, особисті домовленості, підкріплені фінансовими мотиваторами, допомогли знайти їм підтримку Блоку Порошенка. Залишилося зрозуміти, хто просуває цих особистостей у новому партійному світі, навіщо він це робить і що він з ними хоче створити.

Анатолій Карпенко, співвласник овочевого ринку “Фермер” на Троєщині, який у травні став депутатом Київради від Удару, отримавши мандат, очолив комісію з торгівлі. Як кажуть, хто на що вчився, а тепле місце - це тепле місце. Але те, що він намагається приватизувати муніципальні ринки “Володимирський” і “Житній” говорить лише про одне - влада для нього виключно джерело особистого збагачення. Слова про метро і турботу про киян залишилися лише словами у виборчій кампанії. А тепер він іде до ВР. Слова вимовляє ті ж, але мети не змінює.

Давид Жванія, який став відомою людиною, коли ми дізналися, що у Ющенка є “любі друзі”. Потім так само легко став творцем політичних тітушок, яких привів у Партію Регіонів. Людина, яка має бути піддана люстрації, але замість цього, знову йде у владу.

Ці люди йдуть не Україну відроджувати, а калитку набивати. І перебування їх у президентському списку викликає не тільки питання, але й підштовхує суспільство до радикалізації. Адже народна люстрація на сміттєвих баках може не зупинитися.

Ми розуміємо, що це завдасть іміджеві втрати країні. Але й змусить міжнародну спільноту запитати: а чому українці вдаються до цього, чому вони так діють? Тому що влада обіцяла покарати винних у жертвах Майдану, обіцяла покарати всіх, хто вибудовував систему Януковича, і обіцяного не виконала.

Офіційно призначений владою голова Люстраційного комітету України Єгор Соболєв зауважив, що він за правові механізми очищення влади, втім обурення народною люстрацією не висловив,

- Якщо не буде очищення влади за законом, люструватимуть баками для сміття і мордобоєм. Ми вважаємо, що люстрація повинна проводитися за законом. Зараз Сергій Льовочкін, Юлія Льовочкіна, Сергій Ківалов та інші відомі у цій країні товариші, включаючи Петра Симоненка, бродять навколо президента, навколо Ради Європи спеціально, щоб попросити захисту від Закону “Про очищення влади”. Я насправді хочу їх закликати допомагати реалізації цього закону. Бо якщо вони не будуть люстровані за законом, то баки для сміття і навіть мордобої, які вже почалися, це будуть кращі для них висновки. Ми і наша політсила очікуємо підписання президентом України вже прийнятого Верховною Радою Закону України “Про очищення влади”. “Ми цей закон розробили. Примусили парламент його прийняти, не знаходячись у парламенті. І тепер ми просимо, щоб президент його підписав. І всі політики, і звичайно ж, усі громадяни включились у його виконання. А той факт, що в Україні люстрацію наразі змушене робити суспільство, це, напевно, найбільший виклик у нашій країні. Адже у посткомуністичних країнах Європи люстрацію проводили безпосередньо їх керівники. А в Україні ніякого люстраційного комітету урядом, іншими органами влади створено не було. В Україні продовжує зберігатися стара система влади, створена колишнім президентом Віктором Януковичем, яку він, на жаль, у Ростов не забрав, а залишив працювати вже на нових керівників країни.

ЦЕ ОХЛОКРАТІЯ, ПРИНИЖЕННЯ, ЯВИЩЕ, ЯКЕ НЕЗАБАРОМ СТАНЕ ПОЛІТИЧНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ

В основному наші експерти не бачать у хвилях народного гніву масової технології, але бачать небезпеку, що це незабаром почне використовуватися як технологія.

Поки що народна люстрація - це вияв людського гніву. Але воно стане технологією, коли почнеться з’ясовування відносин, наприклад, корупційного прокурора та коррупційного банкіра, - каже директор центру Український барометр Віктор Небоженко. - Тоді вже політики почнуть натравлювати народ одне на одного. Поки що це - прояв відчаю. Пройшов Майдан, і нема результатів. Але є погана традиція ще з часів царської Росії, там теж палили “мерседеси” та маєтки. І в дії цих механізмів нічого не змінилося. Політики з минулого нагліють. Правохоронні органи стоять на захисті корупції, тому виникають такі форми протесту. Це погано, це вульгарно. Хто під руку потрапив, той і постраждав. Це антиправовий вияв. Але коли правовий механізм не працює, виникають форми винесення масового приговору. Для іміджу країни - згубно. Але це ознака того, що слід переходити на правовий режим люстрації і не давати розвиватися стихійному процесу. Бо народна творчість небезпечна річ. Боюся, що Конча-Заспа - найбільш легкозаймиста місцевість в Україні.

Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології:

- Я вчений, і ставлюся до такого явища як народна люстрація як учений. Це охлократія. Кожна здорова людина розуміє, що нічого доброго з цього не вийде. Ну, хто нас буде серйозно сприймати? І як сприйматиме міжнародна спільнота саме під час виборчої кампанії? Влаштовується якщо не терор, то хуліганство щодо депутатів. Влада повинна таке припиняти. Ця народна люстрація не лише не допомагатиме очищенню, а й відволікатиме увагу від реальних проблем. Киданням у контейнер, ви не очистите владу. Але я хотів би розповісти про народну люстрацію два анекдоти, швидке виникнення яких також є симптом популярності. Після того, як першого нардепа помістили у смітник, контейнер обурено сказав: “Я ще ніколи не мав такого брудного вмісту”. Або ще один: “До парламенту напередодні чергової сесії підкотили 450 смітєвих контейнерів”.

Олександр Барабаш, експерт з виборчого права:

- Мені здається, що народна люстрація - це технологія. Коли вона повторюється періодично у всіх регіонах, вона не може бути стихійно. Звісно, що влада у цьому винна. Всі ті, хто заслужив на люстрацію, повинні пройти це в законний спосіб. Я категорично проти таких методів. Приниження, через яке проходить політик, якого люструють, це приниження. Так, цього Олесика Довгого практично вбили як кандидата, мети досягнено, але спосіб потворний. За людину, яку викинули в сміттєвий бак, не будуть, навіть інстинктивно, голосувати. Але убиваючи його як кандидата, вони вбивають авторитет країни.

Денис Богуш, політтехнолог:

- У мене не склалося враження, що народна люстрація - це політична технологія. Люди, проти яких боролися на Майдані, ходять на ефіри, балотуються. Нуль відсотків покарання з боку влади викликає народний гнів. І це - лише початок. Не сумніваюся, що серед десяти випадків народної люстрації, один-два будуть інсценуванням. Це зрозуміло. Але в цілому це стихійний вияв народного гніву. Це - творчість. І нема різниці, хто почав та хто повторює, цим будуть займатися різні люди в різних регіонах. Я абсолютно зі знанням справи, компетентно кажу, що на кожному окрузі у кожному регіоні у людей є думка кинути в бак представника колишньої влади. За даними наших досліджень у різних областях: у переліку тих, кого хочуть посадити в смітник, - люди з обласних адміністрацій попередньої влади, колишні регіонали, кандидати, які асоціюються із колишньою владою.

Валерій Димов, експерт-політолог:

- Не думаю, що народну люстрацію можна буде зупинити. У хлопців, які це влаштовують, нема нічого, крім слова пацана та ліктя друга. Вони не знають, що таке когнітивний дисонанс, але коли генпрокурор Ярема працевлаштовує сина, покриває першого заступника, який отримав 140 гектарів землі і одночасно критикує закон про очищення влади, вони розуміють: щось тут не так. Пам’ятаєте, призначаючи Ярему, Порошенко радив йому у боротьбі із корупцією посадити трьох друзів? Лі Кван Ю, сінгапурський диктатор, якого в той момент цитував Порошенко, даючи рецепт антикорупційної боротьби, казав, що треба посадити СВОЇХ друзів, а не друзів генпрокурора. Бо ти знаєш, за що садиш, і вони знають, за що. Тому, мені здається, що танк люстрації, якщо й можна зупинити, то не дрібними процесами, не показовими розборами, а лише вчинками, налаштованими на оновленням системи. Я підтримую українського президента, але мені здається, що розрядити ситуацію можна було би саме судовими процесами над СВОЇМИ друзями. Бо вони знають, за що. І він знає, за що.

***

Тим часом, народна люстрація вже в Інтернет-тренді. Вірш на цю тему Віталія Чепиноги (з використанням ненормативної лексики), розміщений автором на Фейсбуці, лише за кілька годин став шалено популярним. Так що, кидати у смітник - модно. Навіть - поетично.

Депутатська доля

Якщо тобі гарно живеться,

Якщо бога піймав за бороду,

А зверху тобі улибається

Твоя ж власна пика з бігборда

Якщо у тебе на грудях

Значок в виді нашого стягу,

Якщо тобі лестять люди,

Відтоді як склав присягу

Якщо в тебе бєжевий ”Бентлі”

А не “мерс” банальний, як в лузерів

Якщо в будь-які моменти

На Маврікії грієш пузо

Якщо ти і чесний, і милий,

І раз даже бухав з Баррозу.

Не забудь, що на кожній милі

Причаїлася страшна загроза

Оно, бачиш - стоїть культурно

Великий і темний контейнер

Але то - не контейнер, то - урна

Вона чатує на тебе…

Не встигнеш навіть зітхнути, -

Подлі люди тебе оточили

Вони тебе можуть пхнути

Туди, де бомжі др***ли

Можуть даже зламати ліктя,

Або вдарить у праву почку

Ще й насиплять на голову сміття,

Розірвуть піджака й сорочку

І доводь їм, шо ти з Майданом

Рви волосся і бий себе в груди -

Обізвуть мудаком, болваном

І добавлять: “Заткнись, паскуда”…

І брестимеш пом’ятий до хати

У розірваному ”Версачі”

Сам до себе будеш казати:

Ізбіратєль дурний і невдячний”

Діти вдома твої проснуться

І відразу розкажуть мамі:

Татко грязний такий вернувся,

І, по-моєму, знову п’яний.

А ти сядеш, наллєш кагору,

І почнеш писати касацію

Генеральному прокурору:

На мене напала люстрація”