П'ятниця, 28 квітня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Віктор Яков’як - 25-річний загиблий Герой АТО

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2014-06-11 09:30:11

Віктор Яков’як - 25-річний загиблий Герой АТО Старший сержант спецпідрозділу “Беркут” в Івано-Франківській області. На війні - з перших днів, захищав стратегічно важливий пункт нашої армії на горі Карачун, в Слов’янську. Загинув 29 травня, коли терористи збили український вертоліт.

Нагадаємо, бойовики збили наш МІ-8 з ПЗРК (переносний зенітний ракетний комплекс), в небі над Слов’янськом. На борту було 14 українських солдатів, серед них - 25-річний Віктор Яковьяк.

- Знаєте, мені досі не віриться, що це сталося, іноді я дістаю мобільний, починаю набирати номер Віті, а потім згадую, що його вже немає, - розповідає друг дитинства Михайло Боднар. - Ми з ними дружили зі школи, вчилися в паралельних класах. Це був добрий чоловік і надійний друг. Коли він потрапив у зону АТО, ми часто зідзвонювалися, він розповідав, як йому служиться. Вони стояли на горі Карачун, де телевежа, їх часто обстрілювали терористи. Казав, що дуже довго у наших хлопців були проблеми з водою - виділяли не більш двох літрів на день на людину. Потім начебто налагодилося. Але всі ці негаразди Вітя сприймав спокійно - два літри води, значить, два літра. Казав, що це не важливо - головне відстояти Батьківщину, не пустити терористів в інші області, щоб не гинули мирні люди. Мріяв повернутися і зробити пропозицію своїй дівчині Ользі - вони давно зустрічаються, пише ДеПо.

У рідному селі Голосків Івано-Франківської області, у Віктора залишилася велика родина: батьки-пенсіонери, дві сестри і два брати.

- На Великдень ми зібралися всією родиною, і тоді Вітя сказав, що їде на війну захищати країну, - розповідає молодша сестра загиблого Марина, насилу стримуючи сльози. - Мама заплакала, просила цього не робити. Ми всі як могли його відмовляли, а він відповів: “Хто, якщо не ми? Ми повинні захищати Україну, інакше терористи з “зеленими чоловічками” прийдуть на нашу землю, прийдуть в наше село”. На війну поїхав разом з бойовим другом Петром Остап’юк (загинув разом з Віктором, - ДеПо), вони були, як брати. Мені брат ніколи не скаржився, не говорив, що там (на Сході, - ДеПо) відбувалося насправді. Не хотів, щоб ми знали, не хотів, щоб хвилювалися. Тільки одного разу, за кілька днів до смерті попросив: “Сестричка, помолись за мене і маму попроси нехай теж помолиться!”. Тоді я зрозуміла, наскільки там страшно …Віктор Яков’як - 25-річний загиблий Герой АТО

Товариші по службі розповідають, що в часи Майдану Віктор був відряджений до Києва, але в протестувальників не стріляв і в розгоні студентів не брав участі.

- Йому батько сказав, мовляв, якщо піднімеш руку на українців - не пробачу, роби що хочеш, хоч рапорт пиши, але беззбройних людей не бий, - говорить товариш по службі Віті Олександр. - Він дав батькові слово і дотримав його, а коли прийшла війна в країну - одним з перших пішов на фронт.

… Попрощатися із загиблим в небі над Слов’янському, прийшли тисячі людей. В Івано-Франківську на центральних вулицях досі стоять свічки і лампадки поруч з портретами вбитих терористами хлопців. Люди несуть квіти.

Я його люблю і буду любити”, - говорить Ольга - дівчина загиблого солдата

- Це був дуже небайдужий і чесна людина, - розповідає дівчина загиблого Оля. - Я пам’ятаю випадок, коли ми гуляли разом, а через дорогу йшла жінка, і в неї випало сто гривень. Він сказав мені, мовляв, почекай, сам перебіг дорогу, підняв купюру і повернув. Він не міг залишатися осторонь, якщо кривдили слабких. З ним я себе почувала дуже спокійно, він був турботливий і ніжний. Часто багато грошей витрачав на подарунки, я говорила, що не треба, а він все одно збирав і щось дарував. Останній такий подарунок - срібний браслетик і сережки …

Оля розповідає, що вночі, напередодні трагедії, їй приснився страшний сон: викопана могила, в яку ось-ось повинен лягти хтось із близьких.

- Я подзвонила вранці, хотіла просто почути його голос, про сон не розповідала, щоб не накручувати Вітю, - зітхає дівчина. - Але ми навіть толком поговорити не змогли: він сказав, що поспіщає і пообіцяв передзвонити, як тільки з’явиться хвилиночка.

Увечері Оля дивилася новини. Коли побачила сюжет про збитий вертоліт, відразу все зрозуміла.

- Я його люблю і буду любити, - говорить вона. - Це мій Герой. А Герої не вмирають.