Середа, 24 травня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Про чоловіче рабство

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2014-03-19 10:30:32

Про чоловіче рабство Ще 10 років тому жертвами торгівлі людьми в Україні були виключно жінки. Українки масово піддавалися сексуальній експлуатації, поки не зрозуміли, що “високооплачувана робота за кордоном” - це майже гарантовано робота у борделі.

Сучасні тенденції змінилися. Жінки стали обачніші. Натомість на Прикарпатті 90% жертв работоргівлі - це чоловіки, які постраждали від трудової експлуатації в Росії, Ізраїлі, Монголії, Іраку.

Торгівля людьми в Україні, і на Прикарпатті зокрема, не втрачає обертів, наголошує Наталія Козакевич, виконавчий директор БФ “Карітас Івано-Франківськ УГКЦ”, де впродовж майже 10 років надають допомогу жертвам торгівлі людьми. Якщо, згідно з даними Міжнародної організації з міграції, у 2004 році в Україні від сексуальної експлуатації постраждало 403 особи, а від трудової - 190, то у 2013 році картина змінилася кардинально: від сексуальної експлуатації постраждали 55 осіб, а від трудової - 587, жінок серед них одиниці.

Сучасне рабство для чоловіків не дуже відрізняється від панщини чи експлуатації чорношкірих. Наприклад, вісьмох прикарпатців в Іраку змушували працювати на будівництві під час 50-градусної спеки, без води, без їжі, без вихідних. Вони навіть не отримали коштів, а квиток додому їм придбала Міжнародна організація з міграції.

 

Врятувало простирадло

Про те, що потраплять у справжнє пекло, прикарпатці не підозрювали. Чоловіки шукали високооплачувану роботу за кордоном, і їх привабило оголошення про роботу в Іраку. Вербувальник пообіцяв роботу у Багдаді в одній з будівельних фірм. З працівниками уклали трудові угоди російською мовою, щоб вони могли ознайомитися зі змістом договору. Цей папірець заспокоїв чоловіків. “Я бачила ці угоди. Це звичайний папірець без мокрої печатки. Просто чийсь підпис, але зрозуміти, хто підписався і яка адреса фірми, неможливо”, - розповідає Наталія Козакевич.

Робітники самостійно добиралися до Харкова, де збиралася група будівельників. Серед майбутніх жертв були також львів’яни, тернополяни та мешканці Хмельниччини. У Харкові робітники за свій кошт придбали квитки на літак до Туреччини. Усім пообіцяли повернути кошти після приїзду на місце роботи. У Туреччині візи видають просто в аеропорту. Там група пересіла на інший літак і вирушила до кордону з Іраком - тут віз також не потрібно. Кордон перейшли пішки. Автобус забрав цілу групу і привіз на місце роботи - відгороджена закрита територія, далеко від населених пунктів.

Протягом першого місяця роботи все було гаразд, кажуть робітники. Проблеми почалися, коли надійшов час платити зарплату. Сказали, що заплатять всю суму пізніше, дали лише якийсь мінімум. Наступного місяця сказали, що виплатять всю суму відразу, коли закінчиться контракт. Коли люди почали обурюватися, їм припинили давати їжу та воду. Робота на 50-градусній спеці перетворилася на справжнє пекло. Будівництво велося на закритій території, яку дуже добре охороняли. В українців забрали паспорти, тож втекти вони не могли. “Чоловіки розповіли, що вони вивісили на паркані простирадло з написом “Help!” Напис помітили журналісти та представники правозахисних організацій. Саме вони привозили їжу та воду робітникам, коли ті почали бунт”.

Грошей за роботу чоловіки так і не отримали. Вони навіть не мали на кого скаржитись, бо вербувальника в Україні найняла болгарська фірма, а ту, в свою чергу, найняв власник будівництва. Повернувшись в Україну, львів’яни подали до суду на українського вербувальника, але кримінальну справу не відкрили за відсутністю складу злочину. В Іраку також відкрили кримінальну справу, але чим вона завершилась, наразі невідомо.

 

Росія робить з нас рабів

Цікаво, що, повернувшись додому, деякі з них знову вирішили податися на заробітки. Одному не пощастило вдруге - він став жертвою трудового рабства в Росії. В цій країні останніми роками від трудової експлуатації постраждало 35 прикарпатців, переважно чоловіки, які працювали в кабальних умовах на будівництві. Вербування в Росію відбувається через так званого бригадира, який набирає собі бригаду в селі, райцентрі чи місті. Це може бути знайома людина, якій передзвонили з Росії і сказали, що є робота на об’єкті. Люди самі купують квитки, самі добираються до Петербурга чи Москви, а там їх зустрічають і везуть на об’єкт.

Потерпілі розповідають, що переважно їх відвозили на закриті території далеко від населеного пункту. Замість обіцяного гуртожитку доводиться жити у металевому вагончику чи дерев’яній будці. Самі готують собі їсти. Кошти їм не виплачують. Власники пояснюють це тим, що віддадуть усю суму, коли буде виконаний весь обсяг робіт. Але у найкращому разі людей потім просто відвозять на вокзал і дають гроші на квиток додому”, - розповіла Наталія Козакевич.

Чоловіки, які постраждали від трудової експлуатації, звертаються за допомогою неохоче, тому “Карітас” докладає усіх зусиль, щоб виявити жертв торгівлі людьми і надати їм допомогу. У “Карітасі” з 2004 року працює Консультативний центр, який допомагає жертвам работоргівлі: людям надають продукти, медикаменти, допомагають відновити документи, оплачують послуги адвоката та юридичний супровід у суді, надають психологічну підтримку тощо. Чоловікам, які постраждали від трудової експлуатації, купують інструменти, які вони зможуть використати для роботи в Україні. Завдяки придбаним “Карітасом” інструментам деякі знаходять собі роботу вдома і вже не їдуть на заробітки за кордон.

Консультативний центр також вживає превентивних заходів. Волонтери “Карітасу” роз’їжджають по селах, районних центрах, працюють у соціальних службах для дітей, сім’ї та молоді, центрах зайнятості, де проводять різні інформаційні заходи і розповсюджують матеріали з номерами телефонів, куди можна звернутися.

Автопробіг “Скажи STOP торгівлі людьми!” - один з ефективних запобіжних заходів, організований “Карітасом”. Цього року до проведення заходу долучився також обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 5-6 березня колона з автівок, прикрашених тематичними банерами, об’їхала кілька районів та місто Івано-Франківськ, роблячи зупинки біля вищих навчальних закладів та в людних місцях, під час яких волонтери роздавали перехожим буклети. Мета автопробігу - підвищити рівень обізнаності населення області щодо ризиків потрапляння у ситуацію торгівлі людьми та розповісти про шляхи безпечної міграції, а також про допомогу, яку потерпілі можуть отримати у “Карітасі”. За два дні акції було поінформовано понад 5 тисяч людей.

Найважливіше правило, яке допоможе не потрапити в руки торговців людьми, - подбати про легальність перебування у країні. У більшості випадків заробітчани порушують міграційні закони країн, в які їдуть працювати. Легальне перебування передбачає легальне працевлаштування, а отже, робочу візу. Інформацію про фірми, які займаються працевлаштуванням українців за кордоном, можна знайти на сайті Міністерства праці та соцполітики, а також на сайті Державного центру зайнятості. Якщо фірми немає у цьому списку - робіть висновки.

Вирушаючи за кордон, обов’язково візьміть з собою копію закордонного або внутрішнього паспорта. З цими документами можна звернутися по допомогу. У кожній країні є громадські організації, які допомагають у скрутних ситуаціях, пов’язаних з експлуатацією, - випишіть собі їх контакти. Також варто після приїзду в іншу країну зареєструватися у консульстві. Домовтеся з родичами про певні сигнали, паролі чи фрази, які можуть прозвучати у телефонній розмові, щоб засвідчити, що людина в небезпеці.