Понеділок, 23 жовтня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Тепер модно обробляти городи без лопати і сапи

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2013-11-18 12:30:27

Тепер модно обробляти городи без лопати і сапи Екологічне землеробство в Україні набирає популярності. Дедалі більше людей відмовляються від традиційних сільськогосподарських інструментів й обирають нові засоби обробітку землі.

Як господарювати без лопати і сапи, розповідає технолог Калуського калійного комбінату, сьогодні - пенсіонер Анна Цимбаліста.

Зі членом правління садового товариства “Хімік” Анною Цимбалістою зустрічаємося у понеділок біля ВПУ-7. Внук Тарас підвозить на білій “Ладі” до дачі. Їдемо по вулиці Богдана Хмельницького маршрутом автобуса №7 “ВПУ-Шахта”. Минаємо поворот на калійний комбінат.

За вказівником “ЛУКОР” починаються дачі. Будинки - за парканами. Людей не видно. У дощовий день мало хто буде працювати на землі, до того ж дошкуляє холодний вітер. 

Анна Цимбаліста - член правління садового товариства “Хімік”. За професією технолог, працювала у дослідній лабораторії тодішнього “Хлорвінілу”. Кілька років тому вийшла на пенсію.

До складу садового товариства, де вона працює, входить майже 2000 дачників та садоводів. Садове товариство розміщується у приміщенні, яке орендує у Фонду комунального майна, й оплачує щомісяця орендну плату. Членський внесок становить п‘ять гривень за одну соту. Таку плату треба вносити щомісяця. Сьогодні люди, які досі платять членські внески, швидше виняток, ніж правило.

- Багато дач пустують, - каже Анна Цимбаліста. - Тих пару гривень, які ще платять, вистачає тільки на оренду і на заробітну плату бухгалтеру.

Проїжджаємо вулицею, яка називається “Ділянка №3”. Обабіч неї - друга та четверта ділянки. Нарешті, видніється дача Анни Ільківни - синій будинок із зеленим дахом. Від звуку мотора з грядок в усі боки розбігаються маленькі сірі пташки - перепілки.

Тарас виходить із авта першим. Анна Цимбаліста проводить повз хвіртку. Йдемо мощеною каменем доріжкою. Тарас уже відчинив двері будиночку і дістав для себе і своєї сім‘ї моркву із підвалу.

- Морква вродила, - хвалить пані Анна. - Щоб не зіпсувалася, зберігаємо її сухою. До весни стане. А ось тут я посадила цибулю. У мене є і “чорнушка”, і сіянка. Утеплюю, і залишаю її до весни у грунті.Тепер модно обробляти городи без лопати і сапи

На городі, не зважаючи на дощ, який випав напередодні, не тільки немає болота на грядках, а і сухо на межі.

На грядці лежить осока. Її Тарас приніс для бабусі із Домбровського кар‘єру. Він - тут поряд, за насипом.

- У мене на городі всюди - сміття, - сміється Анна Ільківна. - Я у себе на грядках нічого не викидаю.

Цей город сім‘я Цимбаліст купила у 1962 році. Разом із чоловіком заплатили на ті часи чималі гроші - триста рублів. Мають ще й інший наділ - на сусідньому ряду. Разом обробляють двадцять сотих.

- Лопати і сапи я у себе на дачі не тримаю. Знайомі не вірять, - зазначає господиня. - Ділю землю на грядки. На дно поклала багато гілля. Ось зараз вам покажу свій плоскоріз.

Відколи вийшла на пенсію, господиня приїздить на свою ділянку щодня у будні. Звичайно, у сезон. Має у будиночку чайник, стіл. Поки Анна Ільківна шукає плоскоріз, Тарас ділиться спогадами.

- Раніше ми із братом тут проводили ціле літо. Із високого дерева дивилися, як видобувають руду на кар‘єрі, - показує на насип за грядками.

За городом Анни Цимбалісти - Домбровський кар’єр. Жінка показує, як осипається грунт на штучному насипі над городом. Коли у 1970-их роках розробляли поклади руди, сюди скидали відходи рудного промислу: каміння, глину. За сорок років земля поросла травою, чагарниками.

Плодоносить обліпиха, шипшина, суниця. Однак, щільність грунту дуже низька, і грунтові води роблять свою справу.

- Звичайно, такі грунти на ділянці засолені, але рослини - звикли. Вода - чиста. Ми колись із колегами тут і купалися. З іншого боку, кар’єр росте блискавичними темпами. Коли жив мій чоловік, кар’єр був ще сухий. Тепер глибина озера - 130 метрів.

За словами Анни Ільківни, сам по собі Домбровський кар’єр - не несе загрози рослинам. Однак якщо процес росту озера не припиниться, і рівень води далі зростатиме, люди втратять криниці. Вода у них зіпсується, буде соленою.

Анна запрошує до будиночку. Біля хвіртки - виноградник.

- Це - сорт “Ізабелла”. Він - заборонений. Вийшла Директива Євросоюзу. Його не можна вирощувати у Європі та Америці. Вино містить метиловий спирт, - показує на грона. - А це - “Сувенір херсонського дачника”, - пригощає виноградом. - Його вони, - показує на внука, - їдять уже у серпні.

Анна Цимбаліста приносить плоскоріз Фокіна. Інструмент використовує вже чотири роки. Раніше обробляли землю вдвох із чоловіком, а коли його не стало, Анна Ільківна з головою поринула в агрономічну науку. Читає книгу Миколи Курдюмова “Енциклопедія розумного дачника”. У авторі знаходить однодумця.

Тепер модно обробляти городи без лопати і сапи Лезо плоскоріза за чотири роки стесалося. Жінка поправляє кріплення. Починає сапати грядку, де росте гірчиця.

- Навесні пересапую плоскорізом. Потім я розкладаю на грядці бульбу, накриваю комишом, і до осені нічого не роблю. Восени комиш прибираю, і збираю бульбу, - показує Анна Ільківна. - Ця гірчиця - це сидерат. Вона перегниває, і використовується, як мінеральне добриво. Я просапую, і ще накидаю так звану мульчу. Це сіно, солома, трава та все, що залишилося на городі.

Через плоскоріз Анна Ільківна відмовилася від традиційних сільськогосподарських знарядь праці.

- Фокін - уже помер. Він сапав землю таким інструментом, який від традиційної лопати відрізняється тим, що не розкопує родючий шар грунту, зберігаючи його мікрофлору. Щоб підвищити родючість, можна вживати нові добрива, на основі живих організмів - грибів та їхніх спорів. Вони поліпшують мікрофлору городу, - каже Анна Цимбаліста. - Їх нам пропонують у клубі (“Землероб”. - Авт.) Я їх використовую. Хто не хоче, може полити город молочною сироваткою. Я нею оприскую і помідори. Молочні бактерії ростуть і розвиваються у сприятливому середовищі. Коли йде дощ, коли тепло і волого, та є рослинні рештки. Саме тому на городі я нічого не викидаю. Це прискорює процес перегною, що корисно для екосистеми.

За словами жінки, грунт на її ділянці недостатньо якісний - занадто кислий, тому для неї органічне землеробство - це оптимальний варіант. Завдяки цьому врожайність на ділянці підвищується без високих трудових затрат.

- Структура грунту змінилася вже на другий рік, коли я перестала копати землю і зробила “високі” грядки. Земля стала помітно рихлішою і пухкішою, - ділиться Анна Ільківна.

Щоб полити новими добривами город, як в Анни Цимбалісти, потрібно більше півтисячі гривень, адже однієї банки добрив вистачає, щоб розвести у 10 літрах води та полити 1-2 сотки городу, а коштує банка препарату 35 гривень. Не кожен із дачників може собі дозволити купувати добрива. А от копати чи не копати - це питання кожен городник вирішує для себе сам.