Субота, 18 листопада, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Коли на місці Карпат було море...

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2013-10-28 17:30:37

Коли на місці Карпат було море... 62-річний палеонтолог-аматор з Галича Віктор Матура зібрав чималу колекцію скам’янілих решток морських істот, які були ровесниками динозаврів.

Якийсь час побачити зібрані галицьким ентузіастом скам’янілості можна було на виставці, яку експонували в Музеї археології заповідника “Давній Галич”. А віднедавна колекція знахідок Віктора Матури перебралася до обласного краєзнавчого музею, розташованого в приміщенні івано-франківської ратуші, і стала окрасою природознавчого відділу.

Знаходжу щось цікаве - відразу сюди привожу, щоб виставка була веселіша, - захоплено розповідав палеонтолог-аматор. - Недавно біля Чорткова знайшов ортоцерасів - головоногих молюсків з палеозойської ери довжиною від 5 і аж до 35 сантиметрів, а знайти таких великих не завжди вдається”.

Раковини, мушлі та панцирі головоногих молюсків, плавники й хребці вимерлих риб, зуби акул та уламки коралів - різноманіття істот, які населяли прадавнє море, вражає. Як розповів Віктор Матура, амоніти (викопні головоногі молюски - Авт.) та белемніти (вимерлі морські молюски - Авт.) трапляються найчастіше, але й вони поділялися на окремі види, які істотно відрізнялися своїми формою та величиною. Діаметр раковини амоніта, скажімо, може становити від кількох сантиметрів до 2 метрів, а ростри белемнітів (в народі їх ще називають “чортовими пальцями”) бувають завдовжки аж до півметра.

Корали, губки, моховатки, серпули, а ще - морські їжаки, які надають скельним породам, в яких вони сидять, характерного червонуватого забарвлення, рідкісні ракоскорпіони та найдавніші членистоногі трилобіти - всі форми тодішнього життя годі перелічити.

Луска, хребці та плавники риб, а також зуби акул свідчать про те, що у глибинах давнього моря мешкали більш розвинуті тварини. Без сумніву, в наших краях водилися і морські динозаври - іхтіозаври, на рештки яких часом натрапляє дослідник. Найрідше до колекцій палеонтологів, за словами В. Матури, потрапляють морські зірки - істоти, які не мали твердого панцира і які є у породах лише у вигляді відбитків на камені.

Вимерлі головоногі молюски, чиї скам’янілі раковини та панцири тепер можна знайти в Карпатах і на Прикарпатті, жили в той час, коли на суходолі панували динозаври. Так само, як прадавні рептилії, більшість цих морських створінь загинуло під час всесвітнього катаклізму, який науковці пов’язують з падінням на Землю астероїда 65 мільйонів років тому. Про те, як виглядали ці допотопні істоти, можна здогадуватися тільки за цими скам’янілостями.

Коли бачиш перед собою рештки морських істот, то стає очевидним, що у ті прадавні часи життя на Землі було зовсім інакшим. Та що там казати, коли навіть самі обриси континентів у той час істотно відрізнялися від теперішньої фізичної карти світу. Скажімо, на місці Карпатського гірського масиву тоді було море, на що, власне, вказують виявлені тут скам’янілі рештки морських організмів. Оскільки поряд із викопною морською фауною в гірських породах трапляються рослинні рештки (папороть, бамбук), то науковці припускають, що саме тут пролягав берег великого північного праконтиненту, який у ті давні часи охоплював частину Північної Америки, Гренландію, північну частину Європи та Азії.

Море, яке покривало ненароджені ще Карпатські гори (над поверхнею води виднілися тільки острівці майбутніх Чивчинських гір та паруючі конуси Вигорлат-Гутинської вулканічної гряди), було частиною прадавнього океану Тетіс, який простягався на тисячі кілометрів із заходу на схід i затоплював територію сучасної Північно-Західної Африки, Південної Європи, Малої Азiї, Кавказу та індокитаю. Реліктовими залишками цього океану, який зник під час тектонічних рухів та горотворчих процесів, тепер є басейни Середземного, Каспійського, Чорного та Азовського морів. Геологічні породи, які в ті незапам’ятні часи були морським дном, подекуди виходять на поверхню, будучи видавленими натиском Карпатських гір.

В околицях Галича та Бурштина переважають виходи крейдяного періоду, - розповів Віктор Матура. - На берегах Лімниці та Прута є дуже гарні відшарування, де можна знайти багато цікавого. У районі Чивчинських гір є виходи ще давнішого, кембрійського періоду. А найбагатшим для палеонтологічних знахідок є Дністровський каньйон у Городенківському районі. Там одночасно можна спостерігати породи одразу двох геологічних епох або ж чотирьох-п’яти геологічних періодів!”.

Свої знахідки Віктор Матура самостійно вивчає і класифікує, коли є труднощі з ідентифікацією, звертається по допомогу до колег - таких самих аматорів палеонтології, яких знаходить в інтернеті. Усього його колекція вже налічує близько півтисячі експонатів і постійно поповнюється.

 ”Для мене збирання колекції - це насамперед хобі, яке дає мені три основні речі: здоров’я, яке набуваю під час мандрівок, нових друзів та однодумців, з якими знайомлюся на спеціалізованих сайтах, присвячених палеонтології, та несподіване знання про минуле рідного краю, адже раніше я й гадки не мав, що наше Прикарпаття було затоплене водою”, - сказав Віктор Матура.

Серед знахідок трапляються не тільки викопні рештки з найдавніших, “допотопних” часів. Віктор Матура знаходить і скам’янілі кістки тварин, які жили в один час із первісними людьми. Лопатка та зуби мамонта, плечова кістка бізона, кості гієн, собак, північного та благородного оленя - все це було знайдено на одній невеличкій ділянці.

Неподалік Бурштина я виявив чимало кісток тварин, які населяли наш край після того, як піднявся суходіл, - розповідав дослідник. - У цьому не було б нічого дивного, але деякі із кісток оленя мають явні сліди обробки людиною. Скажімо, одна з них має обпалені краї і, мабуть, використовувалася для зберігання вуглинок. Та найголовніше, серед цих костей були кістки, дуже схожі на людські. Науковці з Чернівецького університету, яким я віддав знайдені рештки, нещодавно підтвердили, що ці кості - то лопатка і частина гомілкової кістки первісної людини, яка жила на цій території близько 20 тисяч років тому…”