Вівторок, 27 червня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

35 років світлої пам'яті Василя Симчича

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2013-03-01 15:45:03

35 років світлої пам'яті Василя Симчича Сьогодні випадково пересіклася із Зіновієм Симчичем, провідним актором Коломийського театру. Як завше, перекинулися кількома словами про життя, про роботу, а потім Зіновій Васильович якось так тужливо на мене поглянув і сказав: “Сьогодні виповнюється 35 років з того часу, як не стало Василя Симчича…”

На жаль, не довелося побачити неперевершену гру Василя Ілліча на театральній сцені, але він назавжди увійшов у мою пам’ять та у пам’ять інших глядачів численними ролями у кінострічках. Найперше згадується роль Захара Беркута в однойменному фільмі. Потім на думку приходять ще культові фільми за участю нашого краянина: “Анничка”, “Камінний хрест”, “Білий птах з чорною ознакою” і звісно ж “Пропала грамота”. Даруйте за тавтологію, але дуже складно буде переоцінити його роль в історії українського кінематографу. Таких як він не було, нема і вже не буде ніколи.

Почалося все із благословенного Богом куточка на Землі, села Середнього Березова, що на Косівщині Івано-Франківської області. Там, на Різдво, 8 січня 1915 з’явився на світ Василько - третя дитина в сім’ї з п’яти. Він був єдиним сином. Зростаючи серед неймовірної краси, серед природи Карпат, хлопчик вбирав у себе все найкраще. Кажуть, що він був особливим з народження, надзвичайно обдарованим. Василь Симчич розвивався в інтелігентному родинному оточенні. Запримітивши його гострий розум і бажання навчатися, 1926 року батьки віддали сина до Коломийської гімназії, де він провчився 9 років.

З 1935 року розпочалася акторська кар’єра Василя Симчича на сцені Українського Молодого Театру “Заграва”. Між виходами на сцену ще було навчання у Львові, вчителювання у рідному селі.

28 грудня 1941 року Василь Симчич влаштувався артистом у Харківський Український Національний театр. З 20 вересня 1944 року по 20 грудня 1962 року працював актором і режисером Коломийського пересувного театру імені Я. Галана.

Від 1962 року — художній керівник самодіяльного Народного театру в місті Коломия Івано-Франківської області. Був режисером таких вистав, як: історична драма “Олекса Довбуш”, “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського, “У неділю рано зілля копала” Ольги Кобилянської, історико-побутова драма “Маруся Богуславка” М. Старицького, “Свої люди-поквитаємось” О. Островського, “Нора” Г.І бсена. На сцені Івано-Франківського обласного театру єдиний раз виступив у ролі режисера у виставі “Неосвячене кохання” за мотивами повісті Михайла Коцюбинського “На віру”.

Вся творча діяльність актора і режисера постійно була під пильним оком органів КДБ. Вдома неодноразово проводилися обшуки, був арештований і чудом уникнув смерті у тюремних підвалах. Та все ж пережите позначилося на здоров’ї Василя Ілліча.

1 березня 1978 року у віці 63 років зупинилося серце великого життєлюба Василя Симчича. Своє продовження він отримав у синові - панові Зіновію Симчичу, який гідно несе акторську ношу через усе життя. “Я намагаюся щороку нагадувати про батька, тому що з кожним роком все менше залишається людей, які пам’ятають його на сцені чи у кіно”, - каже актор.

Коли видасться можливість, то неодмінно перегляньте класику не лише українського кінематографу, але і світового, за участю нашого краянина. Коли будете наодинці із Богом, згадайте у молитві світлою пам’яттю вірного Сина України Василя Симчича.

Автор: Оксана РИЖУК