П'ятниця, 28 липня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Хочеш гарно жити? – Признач себе пастором

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2012-11-16 16:30:07

Хочеш гарно жити? – Признач себе пастором Навіть якби Бога не було, його слід було б вигадати, - писав колись Вольтер. І був вочевидь на всі сто правий. Адже з часів, коли було продану першу індульгенцію, а може і значно раніше (згадаймо, кого виганяв з храмів ще Ісус Христос) релігія для деяких особливо шустрих ділків у сутанах перетворилася на вигідний бізнес. Можливо тому і немає в Україні єдності у вірі, а різного роду релігійні об’єднання, які гучно називають себе церквами, ростуть, неначе гриби після дощу.

Чи варто дивуватись, що іноді такий бізнес на вірі набуває відверто кримінальних рис. Черговий приклад підвернувся на Прикарпатті, де новоявлений проповідник з кримінальним минулим пристосував одну з таких новітніх “церков” для потреб власного збагачення.

Отже по порядку. Якось, зо два роки тому до Івано-Франківська переїхав на постійне проживання такий собі Іван Сколеба. Уродженець Прикарпаття – чоловік довгий час жив на Сході України. Там же спочатку в 1990, а потім і в 1992 році був двічі засуджений відповідно до трьох років з відстрочкою виконання та до семи років позбавлення волі за вчинення розбійних нападів. З таким от багажем, вийшовши в 1997 році на підставі Указу Президента про помилування на волю, пан Сколеба раптом вирішив стати “іншою людиною” і… подався у релігію. Втім, традиційні християнські конфесії з їх “не вбий, не вкради…” йому, чомусь, виявились не до вподоби. Іванові потрібна була така церква, де б він міг одразу і без особливих труднощів отримати і владу, і доступ до матеріальних цінностей, яким, судячи з попередньої кримінальної біографії чоловіка, він відводив у своєму житті особливе значення. Таким культом новоспечений віруючий обрав Церкву Христову – засновану в 1979 році американським пастором Томасом (Кіпом) Маккіном псевдоєвангелістську (див. Олександр Дворкін “Сектоведение. Тоталитарные секты” - авт.) релігійну течію, яка в 90-х роках стрімко окуповувала терени України. “Чого ви вчепилися до звичайної віруючої людини? - можливо, скаже читач, - А що як Іван Іванович дійсно щиро покаявся і вирішив спокутувати гріхи молодості?”

Не виключено. От тільки поговорюють, що пан Сколеба настільки ревно “спокутував” свої гріхи молодості, що не оминув присвоїти і в подальшому продати належні церкві квартиру та земельну ділянку у місті Донецьку, за що в кінцевому підсумку був відлучений від “Церкви Христової” і змушений був перекочувати в рідну Галичину. Тут для злодійкуватого пастора, як то кажуть, відкрилося незоране поле діяльності. Користуючись тією обставиною, що західні “отці церкви” про його відлучення не знали (або лише робили вигляд, що не знають), чоловік протягом 2010 – 2011 років примудрився привезти в область під виглядом гуманітарної допомоги загалом 60 тонн різноманітного медичного обладнання, медичних препаратів, одягу та продуктів харчування. Чи варто говорити, що левова доля цього добра до тих, хто його потребує, так і не потрапила, а натомість була попросту продана І.Сколебою, який на виручені кошти придбав собі квартиру на вулиці Сахарова в Івано-Франківську. Наразі квартиру зареєстровано на дружину “священика” Світлану. Час від часу там збираються івано-франківські адепти “Церкви Христової”.

Та цього Іванові виявилось замало. Бажання керувати людьми і збагачуватись за їхній рахунок робило своє. Не зважаючи на той факт, що громада “Церкви Христової” на Прикарпатті зареєстрована ще з 2008 року, І.Сколеба вирішив зареєструвати власну релігійну громаду. І навіть подав в до місцевих органів виконавчої влади документи на її реєстрацію, і… отримав відмову. Пастор-ділок виявився не вельми грамотним у справах юридичних і так і не зміг грамотно і мотивовано викласти ідеологічну складову його “організації”. З даного приводу він навіть скаржився у столичні інстанції, проте вивчення питання “у верхах” бажаного для нього результату не принесло. Тож І.Сколебі нічого не залишалося, як замість релігійної організації зареєструвати “Християнську місію” на умовах благодійної організації, записавши її засновником такого собі пенсіонера Дмитра Сеніва. Сам же “пастор” призначив себе головою правління організації.

Вказана обставина суттєво підпсувала плани “пастора” щодо отримання земельної ділянки у селі Угорники, Івано-Франківської міськради, під будівництво культової споруди. Справа в тому, що Закон передбачає пільгові умови надання таких земельних ділянок лише для релігійних організацій і нічого не каже про благодійні організації. Це означає, що виділення землі створеній І.Сколебою БО “Християнська місія” могло відбутись лише на загальних підставах – за результатами земельних торгів, про що керівникам місії було повідомлено офіційним листом на ім’я Д.Сеніва як засновника організації від 05.07.2010 року № 127/01-13 за підписом в.о. начальника управління земельних відносин Івано-Франківського міськвиконкому О.Лозового.  Втім, земельну ділянку виділено все-таки було. Поговорюють, не обійшлося без хабара тодішньому начальнику головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області Ю.Добровольському. В організації навіть називають суму – 5 тисяч доларів США. Так це чи ні – перевірити важко, але землю в урочищі “Бугри 3”, що в селі Угорники, хоча і всупереч чинному законодавству, виділено все-таки було. Відповідний акт прийому-передачі об’єкту оренди – земельної ділянки площею 0,3765 га сільським головою села Угорники Любов’ю Атаманчук та Іваном Сколебою як головою правління БО “Християнська місія” було підписано 29 березня цього року. Кажуть, вже навіть обрано підрядника, який будуватиме на цій ділянці храм. Принаймні так про це розповідали емісару “Церкви Христової” із США Джону Кахелману (між іншим, за сумісництвом працює куратором гуманітарних проектів в Україні при Держдепартаменті США), який в жовтні місяці цього року відвідав Івано-Франківськ, з метою отримання звіту про використання виділених “Християнській Місії” гуманітарної допомоги та коштів, а також виконання богослужінь (які він успішно проводив у готелі “Станіславів”, не погодивши, між іншим, цю діяльність з органами місцевої виконавчої влади, як того вимагає Закон).

Кажуть, що тоді і виплила сума 5 тисяч доларів. Мовляв, Д.Сенів, який за два роки так і не отримав обіцяної компенсації і якому вже обридло ховатись від кредиторів, звернувся до Д.Кахелмана з вимогою компенсувати йому витрачені на хабар керівництву Держкомзему кошти. Втім, американець, як істинний капіталіст, який вміє рахувати гроші, нещасному засновнику “Християнської місії” відмовив, пояснивши, що той, даючи хабара мав би отримати від хабарника чек, або якийсь інший документ, який би підтверджував передачу грошей, або ж повинен був принаймні взяти з собою ще двох “братів по вірі”, які б засвідчили угоду.

Разом з цим, це не завадило американцеві високо оцінити “організаторські досягнення” І.Сколеби і пообіцяти йому неабияку фінансову допомогу у розбудові церкви на Прикарпатті, перший транш якої 100 тисяч доларів.

Отакий от бізнес на вірі…

Автор: Сергій БІЛИЙ