Неділя, 25 червня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Інфляція революцій

Косівщина - Новини Косівщини

Косів - Косівщина інформаційна | Публіцистика та аналіз | 2011-11-04 15:45:12

Революцій, як і грошей, має бути в міру. Якщо революцій є забагато, вони, як і гроші, знецінюються і стають нікому не потрібними. Це якнайяскравіше засвідчив вчорашній день, який виявився просто таки перенасиченим подіями, кожна з яких претендувала на таку собі мікро-революцію чи то навіть мікро-революційку.

Все почалося по 9-тій годині ранку біля адмінбудівлі Івано-Франківської ОДА, до якої з одного боку підкотив цілий автобус з бійцями спецпідрозділу МВС «Беркут», а з іншого – почали збиратись старші люди, у декого з яких на грудях красувався значок ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС. Як виявилось, то були колишні військовослужбовці Прикарпатського протипожежного батальйону – певною мірою унікальної військової частини (таких батальйонів всього в Україні було лише п’ять), сформованої далекого 1986 року за штатами військового часу із запасників з метою ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та протипожежного захисту прилеглої до ЧАЕС зони відчудження. У цих людей були свої рахунки з владою ще задовго до останніх ініціатив наших законодавців щодо обмеження існуючих в державі пільг. Свого часу багатьох з них неправомірно понизили у «чорнобильському» статусі і, не зважаючи на нещодавні запевнення керівництва ОДА, що питання, мовляв, уже вирішено на користь ліквідаторів, «прикарпатбатівський» віз, як стверджує голова громадської організації «Прикарпатбат Чорнобиль» Ярослав Олійник, і нині там. Та сьогодні основним лейтмотивом пікету мав стати саме протест проти скасування пільг. Не дарма ж четверо учасників батальйону ламали, за словами пана Олійника, паркан біля будівлі Верховної Ради у столиці. А відтак прикарпатбатівців пообіцяли підтримати їх колеги по нещастю із ГО «Спілка Чорнобиль», інших «ліквідаторських» організацій, діти війни та ветерани-«афганці».

Та обіцянка, як то кажуть в Україні, - цяцянка. Ні «афганці», ні діти війни, ані навіть колеги з інших «чорнобильських» структур на акцію не з’явились. Можливо, забули, а може повважали за недоцільне, а може й усім скопом до Києва подались… Хоча ні. Часи «помаранчевої революції» минули і оплачувати прогулянки до столиці і назад вже нікому.

А от активісти ГО «Прикарпатбат Чорнобиль» вважають, що їх просто зрадили. Зокрема, голову обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Юрія Купчія Я.Олійник прямо назвав провокатором, а про лідера ГО «Спілка Чорнобиль» Нестора Мартинця, який нещодавно став позаштатним радником голови Івано-Франківської ОДА, тут, мовляв, і говорити нічого.

Не підтримали «чорнобильців» і пересічні івано-франківці, на яких протестувальники також покладали великі надії. Та й чого б то простим мешканцям їх підтримувати? Пільг у пересічного мешканця міста немає, а отже і забирати у нього нічого. От хто мав привілеї, нехай сам тепер за них і бореться.

Слід зазначити, що акція пройшла дуже мирно і толерантно. Ба навіть гасла, які протестуючі викрикували у мегафон, радше стосувалися ефективності діяльності судової та наглядової систем, дотримання в Україні законності та правопорядку, а відтак антиурядовими їх якось і не назвеш.

Тож допомога бійців «Беркуту» правоохоронцям, які супроводжували захід, не знадобилась, як не знадобилась вона і під час наступного заходу, який, так би мовити, без перерви на рекламу, розпочався одразу після «чорнобильського».

На цей раз страйкували підприємці. Ну принаймні так це намагались подати присутні на заході активісти Івано-Франківського міського комітету підприємців, хоча в переліку структур-організаторів акції, зафіксованому у агітаційних листівках (поговорюють, що їх було надруковано аж п’ять тисяч) Комітет був записаний останнім після ГО «Ніхто крім нас», ГО «Спільна справа», ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери та обласної організації Народного комітету захисту України.

Власне, дивлячись на перелік організаторів, складається враження, що участь в пікеті мало б взяти якщо не кілька тисяч, то принаймні кілька сотень осіб. Зрештою, одних лишень підприємців в Івано-Франківську скільки. Про це зрештою говорив і співголова обласного Народного комітету захисту України Степан Волковецький, який пообіцяв присутнім влаштувати новий Майдан і вивести на нього «вже не сотні тисяч, а мільйони людей». На ділі ж усіх учасників ледь назбиралось більше двадцяти, добру половину з яких становили активісти Конгресу українських націоналістів, ВУТ «Просвіта», «тризубівці» та обидва співголови обласного НКЗУ – Степан Волковецький і Дмитро Захарук. Та й підприємці у своїй більшості виявились просто базаринками, ну тобто працівниками ринків, яким би не адмінбудівлі пікетувати з вимогами відставки парламенту, а добряче розібратися б з власниками ринків, що і землі базарні прихватизували, і «чорний» ринковий збір час від часу вимагають. Та з тими важче: вони отут – на місці: можуть і з теплого місця на базарі викинути та й по пиці надавати. Інша справа – Верховна Рада: вони далеко та й хто з отих, за висловом представника Комітету підприємців Петра Чаплинського, «кнопкодавів» приїде до Івано-Франківська розбиратись з протестувальниками? Таких «протестів» по Україні відбувають десятки щотижня і депутатам до них байдуже.

І цим «байдуже» можна скористатись, скажімо висловивши на мітингу протесту (який чомусь відбувається перед Івано-Франківською обласною, а не перед Верховною Радою) вимогу розпуску українського парламенту. Навіть причину розумну знайшли. Як повідомив вказаний вже представник Івано-Франківського міського комітету підприємців П.Чаплинський, діючий склад Верховної Ради є нелегітимним, оскільки термін повноважень депутатів закінчився лише у вересні цього року і взагалі там сидять «кнопкодави», які приймають злочинні закони. Отак-от Залишається лишень запитання: що ж такі фахівці-юристи роблять на базарі? Певно, їх місце у судах чи в парламенті.

Втім, відправляти парламенти у відставку вдвадцятерьох (навряд чи «відмазку» про сотні підприємців, які виїхали до столиці для участі у тамтешніх протестах, а тому не змогли бути присутніми на протестах в Івано-Франківську, слід сприймати серйозно: в обласному центрі якось не фіксувалося в цей день закриття магазині та торгівельних точок на базарах. Та й хто фінансуватиме такі подорожі?) – це смішно. Тож, щоби акція не виглядала повною халтурою, її організатори звернулись по людський ресурс до своїх попередників – ГО «Прикарпатбат Чорнобиль», активісти якого, хоча й нарікали перед тим на організаторів підприємницької акції за те, що вони розпорушують сили протестувальників тим, що призначили свій захід на 11.00 годину, а не на 10-ту, коли свій пікет розпочали «чорнобильці», все ж люб’язно погодились підтримати «підприємців».

Наступна халтура відбулась вже о 15.15 годині на Вічевому майдані. Тут, якщо вірити численним листівкам, розклеєним (до речі, з порушенням діючих норм благоустрою) на електроопорах та парканах міста, мав відбутись флеш-моб активістів ГО «Студентська Свобода» під назвою «Ми вдячні мешканцям Донбасу за Президента ананаса». Втім, як виявилось, організатори погано уявляють собі сенс поняття «флеш-моб», бо ж прибули на акцію з 10-хвилинним запізненням і ще 5 хвилин готувались, розкладаючи свою атрибутику. За задумом акції, з десяток молодих «свободівців» мали розгорнути плакати з «подяками» за ті чи інші негативні, на думку організаторів, ініціативи Президента Януковича. А щоб «подяка» протестантів мала свого адресата, один з учасників зображав самого Януковича. При цьому він чомусь надягнув на голову будівельний (чи то шахтарський?) шолом, на якому, щоб вже точно ні в кого не виникало сумнівів, про кого йдеться, було написано: «Янукович» і «цар». Відколи це Президент Янукович став царем і чому це цар замість корони носить робітничий щолом (певно, це цар робітників. Якщо так, то хіба це погано?) та, зрештою, до чого тут ананас – так і залишилось невідомим. Загалом склалося враження, що акція була цікава лишень самим організаторам і навіть на заклик написати свої подяки-претензії до Президента і жителів Донбасу на розташованому тут же аркуші ватману, здається, так ніхто з перехожих і не відгукнувся. Тож довелося «свободівцям» компенсувати цей пробіл власноруч.

Що не кажи, а революції таки знецінилися в нашій країні.

Автор: Сергій БІЛИЙ