Понеділок, 29 травня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Діти ж бо наше майбутнє!

Косівщина - Новини Косівщини

Комусь Господь дає усе, від когось забирає, декого перевіряє, а іншого випробовує, дозволяючи самому подолати труднощі, піднятися з колін і відчути твердість справжньої землі, на повні груди вдихнути життя.

Чому ж така несправедливість? Чому той може мати все чого забажає, йому легко жити, а я так важко в цьому світі, прикро кажучи, існую? Гадаю, не раз ми задаємо собі такі питання, боляче крутимо їх у голові і залишаємося наодинці зі своїм горем. Але ж, коли ми, дорослі, сильні й витривалі, вольові і можемо подолати все, так швидко опускаємо руки, то що ж тоді відчувають ті, хто залежить від нас, хто потребує найбільшої допомоги і розради, підтримки і любові, – наші діти? Часто чуємо: «діти – цвіт нації», «майбутнє заради дітей»…, цими гаслами, зазвичай, послуговуються спеціальні служби, організації у справах захисту прав дітей, і правильно роблять, бо в цьому теоретично утаємничено справжню суть батьківського життя, та практично –  гірко, коли той цвіт так швидко гине від рук людей, які його породили, від рук рідних мами чи тата.  І тоді вислів «я тебе породив, я тебе і вб’ю»  набуває не такого вже й жартівливого характеру, а того, що називається сирітством, каліцтвом і, не дай Боже, смертю.

Вже протягом тривалого часу такими проблемами займаються люди, яким насправді не позаздриш. Нелегка праця  соціальних працівників, особливо, коли це стосується соціальних служб у справах сім’ї, дітей і молоді. У нашому районі функціонує Центр СССДМ, який очолює Марія Василівна Пітеляк. Ця мужня жінка, сувора, як батько і водночас лагідна, як мати, разом зі своїми послідовниками, молодими спеціалістами, не раз стикаються з важкими проблемами сімей, діти яких потребують негайної допомоги. Нещодавно довелося і мені стати свідком цієї не для слабких нервів роботи.

Картини жахливі…Це не можливо передати словами, коли бачиш реальне життя маленьких дітей, батьків яких ледь-ледь не позбавляють батьківських прав через надмірне вживання спиртних напоїв і ряду інших причин. Коли одні діти доглядають інших, молодших, буває, що й інвалідів, а батьки готуються розпити наступну пляшечку горілки – це велика проблема. Коли дитина не  пішла до школи, бо її тато й мама вже давним-давно забули про її існування, утамовуючи спрагу «горючою» отрутою. І так день за днем. Це також є великою проблемою. Адже таких псевдобатьків  не турбує у якому стані їхнє житло, чи є тут належні умови проживання та чи відповідають вони усім необхідним стандартам, вони не переймаються брудним, аж почорнілим, ліжечком, у якому бавиться їхня дитинка, їх не бентежить чи має малеча у що одягнутися і, кінець кінцем, що поїсти. Здивувало й те, що в неблагополучних багатодітних сім’ях виникає ще й проблема: чи відпускати свою дитину на безкоштовний відпочинок у Карпати, Крим чи оздоровчо-відпочинкові заклади інших міст України . Але де там, двадцять днів відпочивати, а коли робити, щоб піти до лісу по якусь смереку чи чорниці аби продати і отримати гроші (на «веселі посиденьки»?). А хлопчику років 9-12. Та їх, мабуть, взагалі нічого не цікавить, адже крім чарочки винця чи горілочки, очі нічого не бачать, а серце точно не відчуває.

Жорстокий світ, як бачимо. Ми живемо у своїй затишній оселі і нарікаємо на життя? Даремно. Не зрозуміти того страху, який існує за стінами будинків  алко- і наркозалежних, не побачивши його. А як тільки, то на очах з’являються сльози, серце стискає від болю, а тіло аж труситься, як від морозу. Бо там, серед купи бруду і нехлюйства, росте маленький паросток нації, життя якому несправедливо зіпсували батьки. Іноді кажуть, що для батьків найкращим подарунком долі є дитина. Починаєш сумніватися, чи так воно? Може то для дитини найкращим подарунком долі повинні бути добрі, люблячі і відповідальні батьки?

Тож схаменіться, дорогі татусі і матусі, не руйнуйте життя своїх дітей, не ламайте майбутнього, не зривайте цвіту нашого, бережіть свою кровинку, бо гріхи такі Господь не пробачає, а рани до віку болітимуть у ваших серцях, якщо вони, звичайно, у вас ще є.

М. ДОЛИНЧУК.

Косів - За матеріалами газети Гуцульський край - gk.if.ua