Понеділок, 23 жовтня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Свято поколінь

Косівщина - Новини Косівщини

Ще не бачачи урочистого дійства, можна тільки здогадуватися скільки людей зібралося на майданчику Кутської школи. Підходячи ближче, розумієш, сьогодні свято останнього дзвоника, свято, яке школярам дарує довгоочікувані канікули, а випускникам – перепустку у нове життя.

Усміхнені діти з нетерпінням чекають свята. З одного боку в рядочок шикуються першокласники, навпроти – вже такі дорослі одинадцятикласники. Ніби зовсім різні, та водночас їх поєднує одне – школа, бо для наймолодших все лише розпочинається, а найстарші, на жаль, повинні з нею вже прощатися. І так щороку, історія повторюється, змінюючи лише своїх героїв.

Урочисто винесли прапор. Пролунав Гімн України. Захід розпочався. Хоча спекотне сонце і не давало перепочити, ганяючи школярів з одного кінця подвір’я в інший, всі уважно спостерігали за дійством, беручи у ньому активну участь. Хтось читав вірші, хтось зачаровував співом, хтось вправно танцював. Це вкотре говорить про те, що Кутська школа виховує не одне покоління талановитої молоді.

Підтвердженням цьому є і похвальні листи, грамоти, які учням за відмінне навчання вручив директор школи Л.П.Юсипчук.  Лук’ян Петрович радісно привітав школярів із закінченням навчального року, побажав усім успіху в майбутньому, по особливому звернувся до випускників, у яких попереду лише все розпочинається, адже їм невдовзі доведеться добре потрудитися, щоб успішно вступити до вищих навчальних закладів. Приєдналися до привітань і перші вчителі, священики, селищний голова Д.Томащук. А батьки випускників, за доброю традицією, на щастя пригостили своїх дітей короваєм.

Найприємнішим, мабуть, подарунком для одинадцятикласників були привітання наймолодших першачків, які з букетами квітів йшли їм назустріч. Випускники подарували школярам кольорові кульки, мабуть, в знак того, що шкільне життя для них буде таким же яскравим. А згодом кольоровими краплями дощу вони полетіли з вікон школи на присутніх.

Не забарився і сам «останній дзвоник». Зазвичай, цю роль виконує дівчинка, яка з дзвіночком вітає усіх зі святом, а тут, крім того, що юного «дзвоника» в вишиванці і червоних шароварах, як справжнього українця, знайшли у мішку, роль винуватця, певно, як годиться, виконував хлопчик.

І невдовзі пролунав останній дзвінок. На очах з’явилися сльози. І подумалось, невже це востаннє? Та життя не може чекати і, на жаль, не вертає назад. Від сьогодні життєві доріжки випускників, як квітчасті, простелені батьками рушники, щодня вестимуть їх у велике майбутнє, лише, час від часу, повертаючи до рідної школи. І скільки часу б не пройшло, вона завжди чекатиме на них, як мати на своїх дітей.

М. ДОЛИНЧУК.
Фото автора.

Косів - За матеріалами газети Гуцульський край