П'ятниця, 24 листопада, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Що може кролівництво?

Косівщина - Новини Косівщини

…І були у того Петі
Дві кролиці, два кролі…
(Піонерська пісня 60-х років)

Той, кому зараз не менше 55-ти, добре пригадує період, коли кролі, образно кажучи, мали вирішити продовольчу проблему величезного СРСР, причому без особливих зусиль і затрат. Їх мали вирощувати, доглядати і здавати заготівельним організаціям… піонери і школярі. Було це в другій половині 50-х – першій половині 60-х років, а оскільки в той період практично кожен школяр був піонером, то й мав обов’язок виконувати важливе доручення Комуністичної партії. Випуски тижневиків «Зірка» і «Юный ленинец» містили матеріали з «кролячого фронту» – про успіхи і невдачі, а також критичні матеріали про школи, які не приділяли належної уваги цьому важливому питанню.

Як завжди буває у випадках насаджуваної «згори» ініціативи, в значної частини тодішнього суспільства виробилася стійка нехіть до розведення кролів, в чому вони, бідні, абсолютно не винні: така була суспільно-політична ситуація (згадаймо епопею з кукурудзою, наслідком якої стала повна втрата адаптованих до умов Гуцульщини сортів і гібридів).

Що може кролівництво?

Кріль сірий велетень

Але якщо відкинути крайнощі (котрі, як відомо, ні до чого доброго не приводять), то чого можна очікувати від кролівництва під кутом зору господарської доцільності в умовах Косівщини? Скажемо так: як і у випадку з будь-якою галуззю тваринництва, кролівництво не зможе здійснити кардинальної «революції», так і перетворитися у цілковитий «непотріб» – усе залежить від того, яке завдання ставить перед собою господар, котрий побажав утримувати кролів.

Зазначимо відразу: підвищеним попитом серед гуцулів м’ясо кролів не користується, його радше можна віднести до категорії «екзотики». Те саме можна сказати й про кроляче хутро – воно тендітне, експлуатації в жорстких умовах не витримує, отож розраховувати на безпроблемну реалізацію шкурок не доводиться. А якщо додати, що згідно зі старозавітною класифікаціює кролятина (як і свинина) – це їжа «трефна», то її не дуже куплятимуть й гості з-за кордону (в першу чергу – з Ізраїлю). Відповідно до цього слід окреслити коло потенційних покупців вашої продукції, а вже після цього приступати до розгортання кролеферми – більшого чи меншого розміру (все вищевикладене не має жодного значення, якщо ви вирішили розводити кролів для себе чи для власного задоволення).

Кролики – тварини скороспілі, не дуже вибагливі до корму, хоча потребують уважного і чуйного ставлення, дотримання певних вимог щодо мікроклімату та деяких інших особливостей, про що є обширна література. В цілому весь «кролячий рід» можна умовно розділити на три великих групи: м’ясні, хутрові та пухові (ангорські), причому слід мати на увазі, що комбінованої породи, яка б задовольняла вимогам усіх трьох напрямків просто не існує (є, щоправда, ще й четверта група – декоративні, але її ми торкатися не будемо). М’ясні породи мають технологічно гірше хутро, хутрові відзначаються нижчою м’ясною продуктивністю, а пухові не можуть давати хутра в принципі, та й м’яса великої кількості від них ви не отримаєте (аби не витрачати часу на характеристику «ангорів», зазначимо, що кролячий пух технологічно «програє» овечій вовні і навряд чи на Гуцульщині така продукція «зацікавить» будь-яку господиню).

Таким чином, з усього вищевикладеного випливає, що основний напрям кролівництва в Косівському районі – це м’ясний, тому зупинимося на ньому найбільш детально. Кролятину, зазвичай, відносять до категорії «дієтична продукція», бо вона не відзначається високою калорійністю і вмістом жиру, тому її рекомендують хворим на печінку, підшлункову залозу і загалом харчо-травну систему. Від себе додамо, що науково-обґрунтоване харчування передбачає різноманітність, а тому кролятину періодично слід вживати всім і вся – від цього стан вашого здоров’я тільки поліпшиться.

Якщо врахувати, що статевозрілими кролики стають у віці 3-4-х місяців, вагітність триває близько 30 днів, а кролиця народжує від 6 до 15 кроленят і вже через кілька днів може паруватися знову, то темпи приросту живої маси в цих тваринок дуже значні і за правильної організації валове виробництво кролятини навіть на помірній за кількістю фермі може сягнути кількох сотень кілограмів на рік. Погодьтеся – цифри вражають. Однак за ними – серйозна праця і догляд, профілактика хвороб і багато чого такого, яке стає зрозумілим лише за умови, коли ви будете займатися справою впритул, а не «теоретизувати» про доцільність/недоцільність кролівництва.

Хоча зараз створені породи кролів підвищеної живої маси (понад 6 кг дорослих особин), ми б рекомендували починати справу з тваринок помірної м’ясності, наприклад, породи «сірий велетень». Це вітчизняна порода, виведена схрещуванням місцевих кролів Полтавської області з бельгійськими фландрами ще на початку 50-х років минулого століття. Ці кролі успадкували від фландрів величину й міцність конституції, видовжений тулуб (близько 60 см), великі і широкі вуха, довгі кінцівки, особливо задні. Вуха, незважаючи на солідну довжину (15-16 см), завжди прямі, злегка заокруглені по краях. Породі притаманна висока енергія росту і плодючість, спокійний характер поведінки. Пересічна вага дорослих самців – до 5,5 кг, самок – 4,5 кг. Молодняк забійного віку (3 місяці) за доброї годівлі досягає живої маси в середньому 3 кг, але найголовніше, що ця порода – як консолідована і випробувана часом – є доволі стійкою до хвороб та невибаглива до умов утримання.

Розпочинати власне кролівництво слід з придбання 4-5 кролиць і двох самців – одного основного і другого молодшого (для пізнішого парування приплоду), обов’язково з віддалених ферм (для уникнення близькоспорідненого парування), побудови кліток, опис яких можна знайти в Інтернеті за адресою http://moyhutor.net/ferma4.php та заготівлі корму (якщо справа йде до зимівлі) – а це якісне, дрібне сіно і отава (концентрати й так доведеться купувати на ринку). Сірий велетень має також і непогане хутром, але якщо забій здійснюється восени – після линьки, так що ви можете випробувати долю відразу в двох напрямках і водночас набути цінного досвіду, про що неможливо написати в жодній статті.

Слід також пам’ятати, що справжнім бичем кролівництва є інфекційні хвороби, насамперед, міксоматоз. Від цієї недуги може загинути понад 90% всього поголів’я, і єдиною надійною профілактикою є своєчасна вакцинація – її слід здійснювати обов’язково у відповідності з рекомендаціями щодо застосуванню вакцини (продається у ветаптеках) та порад ветеринарних спеціалістів.

Хоча кролівництво і неспроможне розв’язати продовольчі проблеми Косівщини, було б дуже добре, якби у кожному селі було хоча б по 2-3 кролеферми, а всі кролівники об’єдналися в асоціацію з розведення і вирощування цих сумирних сотворінь, набагато більш привабливих, ніж, скажімо, страуси.

Василь ГУМЕНЮК,
кандидат біологічних наук.
Яворів-Львів,
Кролі породи “сірий велетень”

Косів - За матеріалами газети Гуцульський край