Педагог-освітянин Іван Миколайович Вовчак

В усі часи і до сьогоднішніх днів га­личани прагнули дати освіту своїм дітям.

В сім'ї Миколи Івановича Вовча­ка, який проживав у с.Старий Косів, теж хотіли, щоб діти були письменни­ми. Сина Івана, який народився 1927 року, Микола Іванович вже у шість років повів у перший клас Старокосівської школи, а по її закінченні юнак продов­жив навчання у Косівській школі.

Іван Вовчак був надзвичайно здібним учнем, відмінником, активним учасником математичного гуртка. Він дуже любив художню самодіяльність. Танцювальний гурток, учасником яко­го був юнак, у 1939 році брав участь в огляді-конкурсі художніх колективів у м.Києві і виборов перше місце.

Друга світова війна змусила Івана Миколайовича рано дорослішати, прак­тично мислити, тяжко працювати. Після війни був призваний на службу в ар­мію. Кмітливого юнака, який добре знав основи точних наук, розумівся у техніці (на той час таких в армії майже не було), залучили в спеціальний підрозділ з де­монтажу німецької техніки та переве­зення її до СРСР.

Повернувшись з армії, юнак студіює мистецьку науку в Косівському художньому училищі. В 1959 році успішно закінчує його. Паралельно отримує повну середню освіту.

Жадоба до знань пробуджує потре­бу до продовження навчання.

Іван Вовчак закінчує економіко-географічний факультет Чернівецького університету. Але принадлива, високооплачувана робота інженера на нафторозвідуваль­них бурових не захоплювала його. Ге­нетично передана йому прадідівська шана і любов до освіти спонукала мо­лодого фахівця до педагогічної діяль­ності. Будучи вже дипломованим спе­ціалістом із практичними навиками, Іван Миколайович остаточно обирає свій трудовий шлях — педагогічна пра­ця.

Починав він її у сільських школах рідного краю, де добре знали його батьків, родину і його особисто. При­дивлявся до праці інших. З'являлися і власні методи викладання, індивіду­альні підходи до кожного учня. Завжди налагоджував контакт з дітьми, ніколи не виникало у нього конфліктів із ними. Учні розуміли його і поважали, любили предмети, які він викладав.

З часом Іван Миколайович зрозумів, що любить дітей і бути вчителем — його покликання. Гострий розум, який він успадкував від матері, захоплював дітей, вони хотіли знати те, що знає їх учитель, бути схожими на нього. Оп­тимізм, постійно доброзичливий настрій, вроджений гумор, успадковані ним від батька, він вміло використо­вував у своїх власних методах на­вчання, що давало можливість добром, лагідністю розв'язати будь-яку конф­ліктну, навіть стресову ситуацію у класі, не викликаючи психологічної на­пруги між учителем та учнем. Так ви­кристалізовувалась власна педагогіч­на майстерність.

Особливий вплив на формування вчителя Івана Ми­колайовича мав його тесть Степан Король. Будучи ви­пускником Заліщицької учительсь­кої чоловічої семі­нарії, учнем відомо­го письменника і громадського діяча Осипа Маковея, він володів засадами педагогічних вимог національної школи, сформованими впродовж століть в Галичині, яким на­вчав свою дочку — педагога Емілію Степанівну та зятя Івана Миколайови­ча.

Праця молодого подружжя педагогів була швидко помічена. При відкритті в 60-их роках школи-інтернату їх запро­шують туди на роботу. Працювати в цьому навчальному закладі було важ­ко Тут нерідко зустрічались діти, які ча­стково або зовсім були позбавлені бать­ківської опіки, материнської ласки. Тре­ба було шукати нові педагогічні підхо­ди. Іван Миколайович в основу своєї діяльності ставив виховання в учнях упевненості, віри в себе, навчав пере­борювати страх і відчуття своєї непов­ноцінності.

Подружжя педагогів організовує ма­тематичний гурток, проводить велику кількість вечорів з іграми на кмітливість, дотепність. Успішність підвищується, учні стають переможця­ми районних, обласних олімпіад. А пе­дагог не забуває і про власну освіту — вивчає самотужки декілька мов і за­кінчує Київський інститут іноземних мов зі спеціальності «англійська та німецька мови».

На початку 80-их років Іван Мико­лайович обіймає посаду заступника ди­ректора Городянської восьмирічної школи, активізує навчально-методич­ну роботу. Педагог ділиться своїм дос­відом з учителями школи, а також об­ласті. Працює керівником районного ме­тодичного об'єднання вчителів гео­графії.

Навіть перебуваючи на заслужено­му відпочинку, Іван Миколайович про­довжував працювати, спілкуватися з колишніми своїми колегами та учнями, активно займався громадською діяль­ністю.

Іван Миколайович Вовчак обрав ос­вітянський фах за покликом своєї щирої душі Він любив школу, учнів, віддавав їм усі свої знання, час і теплоту свого серця.

Його ім'я назавжди буде занесене до великої плеяди педагогів Галичини.

Косівщина - Косів та Косівщина