Неділя, 25 червня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Ігор Пелипейко - Косів - Містечко над Рибницею

Косівщина - Косів та Косівщина

Про автора книжки про місто Косів - Містечко над Рибницею.

Ігор Аполлонович Пелипейко народився 1928 року на Берестейщині в сім'ї політемігранта. Від 1938 року родина мешкала в Косові. Учасник бойових дій, в'язень фашистських таборів. Закінчив Чернівецький університет за фахом філологія (1952). Працював у школах на Волині, в Косові, у відділі народної освіти. Автор понад 500 статей на суспільно-політичні теми та з питань краєзнавства, освіти, а також книжок: «Косів-Верховина» (1972, путівник), «Вивчення ліричних творів у 8-10 класах» (1983), «Косів» (1983, путівник), «Населені пункти Косівщини: Довідник» (1995), «Плай: Книга для читання про Гуцульщину» (1996), «Гуцульщина в літературі: Довідник»» (1996), «Пам'ятки природи Косівщини» (1997), «Мій рідний край: Природа, населення, господарство Гуцульщини» (1998), «Флояра: Хрестоматія з гуцульського фольклору» (1999), «Косів: Люди і долі. Краєзнавчий довідник (2001), «Дослідники та краєзнавці Гуцульщини: Довідник» (2002, у співавторстві з П. Арсеничем).

Автор щиро дякує за допомогу в праці над книжкою п. Василеві Курищукові та св. пам. п. Ганні Мартинюк за надані світлини св. пам. п. Гаяні Тимків, п. Уляні Панасюк, п. Людмилі Луканюк, п. Ірині Ста-рух, п. Богданові Штундеру та іншим.

ББК 26.28 (4 УКР) П 23

«Містечко над Рибницею» — краєзнавча книжка про Косів, славне гуцульське місто, центр народного мистецтва. Замість систематичного викладу історії автор подає цілий ряд легенд, переказів, спогадів, нарисів про визначні місця, події та про людей, які прославили це місто. Книжка адресована всім, хто цікавиться цим самобутнім куточком України.

Книга видана в Косові видавництвом "Писаний Камінь" в 2004 році.
Комп'ютерний набір Василя Петричука, верстка Юрія Курищука.

Передмова

У зорях небесних великий закон
Написаний золотолитий,
Закон над закони: свій рідний край
Над все ти повинен любити.

Ян Неруда

Прагнення пізнати свій край, своє місто чи село, його минуле - невгамовне. Попри всі намагання різних сил позбавити людей родової, крайової, національної свідомості чи то під гаслом інтернаціоналізму, чи космополітизму, чи глобалізму, кожна нормальна людина підсвідомо відчуває нерозривний зв'язок з місцем свого народження чи дитинства, і куди б не закинула її доля, ця пам'ять завжди з нею. Вона підтримує і розраджує в тяжкі хвилини, з нею поділяєш нечасті радощі життя. Це і є глибинна основа почуття, яке звуть патріотизмом і яке силкуються притлумити, оголошують пережитком ті, для яких найвища цінність - не батьківщина, не нація, народ з його духовними скарбами, а гроші, матеріальне багатство, задля якого вони готові не те що батьківщину - матір рідну продати, зректися свого походження, мови, духовної спадщини предків.

Саме спротив цим намаганням породжує зацікавлення рідним краєм, його історією. З'являються книжки про села, міста. їх автори часто пишуть такі праці за зразком академічних. Але історія країни та історія окремої місцевості - це зовсім різні речі. Вони живуть за різними закономірностями. У них різні виміри подій та їх учасників. Суб'єкти історії країни - це нації, великі суспільні групи - стани, класи, суспільні верстви. Суб'єктом історії села чи міста є невеликі групи людей, окремі мешканці, особистості. Відповідно в центрі уваги автора - не стільки історія суспільних, економічних та інших змін, як доля людей на тлі цих змін.

Автор книжки про населений пункт має відобразити не лише певні факти, події, що в ньому траплялися, а й їх тлумачення, оцінку самими мешканцями. Тому, на відміну від академічних праць, у краєзнавчих книжках знаходять своє місце легенди, перекази, спогади, тобто історія не лише за свідченнями документів, а й такою, якою її зберігає пам'ять мешканців. А пам'ять завжди є суб'єктивною і часто творчою, тобто іноді „забуває" те, що було, і „придумує" те, чого не засвідчує жоден документ.

Такий характер має й ця книжка. Тому в її назві відсутнє слово „історія". Це не систематичний виклад подій, не наукова праця, а просто збірник розповідей, легенд, переказів, спогадів про різні епізоди та життя різних людей упродовж багатьох віків існування Косова.

Доречно назвати й інші краєзнавчі праці про Косів. Це велика стаття в „Історії міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область" (Київ, 1971), хоча вона має надто пропагандистський характер і часто подає минуле у кривому дзеркалі комуністичної ідеології. Дуже багата фактичним матеріалом книжка Володимира Стеф'юка „Косів - місто історичне: Урбаністичний нарис" (Косів, 2002). Чимало відомостей про місто та його історію подають інші книжки автора пропонованої праці, зокрема: путівник „Косів - Верховина", 1972 та „Косов", 1983 (обидва путівники сильно приправлені обов'язковою для тих часів ідеологічною риторикою), довідники „Населені пункти Косівщини" (1995) та „Косів - люди і долі" (2002).

Хто глибше цікавиться історією Косова, мусить ознайомитися також зі статтею про місто в „Історії Гуцульщини", т. II, за редакцією М.Домашевського, Чікаго, 1985, зі збірником „Старожитності Косівщини" (автори М.Бандрівський, Л.Мацкевий, О.Мацюк, П.Сіреджук), Івано-Франківськ, 1997, та з фундаментальною працею В.Грабовецького „Гуцульщина ХІІІ-ХІХ століть", Львів, 1982. Інша література подається в кінці книжки.

Пропонована книжка не є за своїм стилем науковою, то ж автор не вважав за потрібне зсилатися в кожному конкретному випадку на джерела, літературу.

Якщо ця книжка викличе в когось зацікавлення своїм змістом, збудить пошану до тих, що колись тут жили, працювали, будували, раділи й страждали, а нерідко й гинули безневинно чи в боротьбі за кращу долю, спонукає до власних пошуків, автор вважатиме своє завдання виконаним. Автор, свідомий того, що ця книжка далеко не вичерпує теми, щиро бажає успіхів новим дослідникам історії славного містечка біля підніжжя чарівних Карпат.

Ігор Пелипейко