Неділя, 25 червня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Вартові Косова

Косівщина - Косів та Косівщина

Це було дуже-дуже давно, ще коли Пан Біг світ творив. А світ цей такий великий! То й часу Богові багато потрібно було, аби скрізь усе до ладу довести. Десь уже й дерева шуміли, і звірі всілякі бігали, птахи літали, рибки плавали, Адам з Свою райським садом шпацірували, уже й согрішили, і вигнано їх з раю, а тут, у нас, ще й твердь і води не розділені. Нарешті й до нашого краю дійшли у Господа руки. Відігнав він води геть в океан, і з-під води з 'явилися такі файні гори, не дуже високі, не дуже стрімкі, та такі зелені, вкриті дубами, буками, смереками, яворами, так лісом закосичені, а квіточок на царинках - як звізд на небі. Залишив Бог трохи води поміж: горами, аби потоками в долину стікала, ще й річку пустив посеред долини, а в тій річці риби всілякої створив, що лише плюскотіла та підскакувала понад шуми та гуки. Лісами бігали олені, тури, зубри, дики, козулі, у малинниках ласували ведмеді. А над лісами, над горами кружляли орли, круки, половиш, на деревах і попід ними виспівували солов'ї та інше дрібне птаство, кували зозулі, токували ґотури, виспівували шпаки-коси...

Подивився Пан Біг на все це та й каже: „Та ж то другий рай! Лише що А дама та Єви нема. Та й добре, бо й цю землю гріхом затруїли б! Але згадав, що Він наказав їм плодитися. Тож за якийсь час їхні потомки доберуться й до цього раю! - Первородного гріха не виправши, але най би хоч цю красу, створену мною, шанували! - подумав Бог. Знав Він, що створені Ним люди, вигнані з раю, любили закладати свої оселі в затишних місцях, над річками. Отут саме така місцина: гора захищає від холодних вітрів, під горою весело хлюпоче бистроводна річка, а далі - луки й ліси.

- Мушу поставити тут вартових, аби стерегли мої творіння від нерозуму та зла людського! - сказав Творець. - Але кого? Архангели зайняті на небесах, у ангелів своїх справ по горло: хоч і согрішили люди, але ж мусять ангели стерегти душу кожної людини від підступів диявола, най си преч каже.

Думав, думав Творець та й вирішив поставити над цією райською долиною знаки своєї могутності й остороги людям, які раніше чи пізніше тут з'являться. Він установив ці знаки на високому голому урвищі, щоб добре було їх видно. Гострі кам'яні шпичаки, націлені в небо, нагадують: пам'ятайте про Царство Небесне і про Володаря над усім і над усіма! Йому ви всім завдячуєте, виконуйте Його заповіді - і будете щасливі на цій прекрасній землі! Скелі, що схожі на потвор-зміїв, остерігають: стережіться зла, гріховних спокус, які постійно, як оті змії, чатують на вас! А крилатий звір - це нагадування про кару, що чекає всіх порушників Божих заповідей. Головна ж заповідь: любіть Бога в усіх творіннях Його: і землі, і небес, і повітря, і вод, і всякого диханія, і всіх ближніх своїх.

І дотепер стоять ці кам'яні знаки, які вартують наш край. Від кого? Від нас самих, від нашої дурості, пожадливості, захланності, через які потерпає вся Божа краса навколо нас: гинуть ліси, змертвіла річка, замість прекрасних квітів наші очі все частіше споглядають огидні купи сміття... Самих себе - Божу подобу - люди з допомогою зеленого змія перетворюють у подобу безрогих. А щоб Божі знаки не докучали сумлінню, люди засадили віщі скелі деревами: не бачиш - то й не задумуєшся. Ще й на самій горі звели пишні хороми: мовляв, любуйтеся тим, що зробили ми, а не творіннями Господа! Куди Йому до нас!

Але вартові Косова є. І є надія, що вони таки охоронять нас від остаточного падіння.