Середа, 23 серпня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Парк "Гуцульщина"

Косівщина - Косів та Косівщина

Вперше питання про створення на території Косівщини заповідника підняла асоціація „Зелений світ" (Микола Девдюк, Ігор Мартинюк, Михайло Цьок, Анастасія Костюк та інші) ще на початку 90-х років. А на Першій Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми Гуцульщини" професор Степан Стойко запропонував створити ландшафтний парк. Ця пропозиція й була записана в ухвалі конференції. Косівський регіональний ландшафтний парк створено в 1996 році на площі в 50 тисяч гектарів, у т.ч. 44448 га лісів та 2351 га чагарників; до нього увійшла практично вся гірська частина району. Це був перший крок до створення національного парку. 14 травня 2002 року видано Указ Президента України „Про створення національного природного парку „Гуцульщина". Це був дванадцятий НПП на території України і шостий у Карпатському регіоні. Площу НПП „Гуцульщина" визначено в 32271 гектар, у т.ч. 7606 га земель у постійному користуванні та 24665 га без вилучення у землекористувачів. Територія НПП не є суцільною. Землі, що увійшли до нього з вилученням, складаються з п'яти „островів" різної величини з дуже складною конфігурацією неподалік Косова, Вербівця, Города, Пістиня, Шешорів, Прокурави, Черганівки, Кобаків. Ще з більшої кількості (21) „островів" і „острівців" складається територія, що увійшла до НПП без вилучення у землекористувачів. Ця обставина вже породила і надалі породжуватиме немало проблем щодо вивчення, облаштування, охорони природи на території НПП. Керівництво НПП призначено в 2002 році в такому складі. Директор - Василь Пророчук, 1957 р.н., за фахом - біолог. Головний лісничий - Іван Чернявський, 1951 р.н., спеціаліст з лісового господарства. Заступник директора з маркетингу та земельних питань - Роман Бойчук, 1963 р.н., спеціаліст лісового господарства. Заступник директора з наукової роботи - Юрій Стефурак, 1961 р.н., кандидат біологічних наук. Начальник відділу науки - Любомир Держипільський, 1942 р.н., кандидат біологічних наук. Начальник відділу державного контролю та збереження природних екосистем - Іван Кашевко, 1962 р.н., спеціаліст сільського господарства. Начальник відділу рекреації та екологічної освіти - Анастасія Костюк, 1956 р.н., педагог з досвідом роботи в державній інспекції екологічної безпеки.

Згодом науковими працівниками НПП стали Володимир Лаврук, географ, Марія Іванчук, мистецтвознавець. Остання здійснює дослідження етнологічного характеру, створила проект скансену „Гуцульське село".

Створено як дорадчий орган науково-технічну раду НПП в кількості 25 чол., серед них відомі вчені, доктори й кандидати наук в галузі екології та лісового господарства Віталій Брусак (Львів), Нестор Библюк (Львів), Наталія Бондаренко (Київ), Федір Гамор (Рахів), Василь Гуменюк (Львів), Григорій Гуцуляк (Косів), Володимир Клапчук (Яремче), Оксана Марискевич (Львів), Василь Парпан (Івано-Франківськ), Володимир Прокопенко (Київ), Юрій Чорнобай (Львів).

За короткий час від його створення НПП провів значну роботу. Здійснюється інвентаризація флори і фауни на теренах парку. Вивчається структура лісів, ведеться моніторинг рослинних формацій, ґрунтового покриву, вод та атмосферного повітря. Проводиться ренатуралізація рідкісних видів флори і фауни. Ведеться „Літопис природи". Працівники НПП дбають про роз'яснювальну роботу серед населення. Видається інформаційний вісник НПП (щоквартально). Проводиться екологічний табір для дітей.

У 2003 році на фоні природи НПП китайські кінематографісти знімали фільм „Герой - 2".

Попередні наслідки інвентаризації свідчать, що НПП має великий потенціал. З'ясувалося, що в районі ще збереглися праліси: смерекові під Ґреготом та Ігрецем і букові на Сокільському та Каменистому. Так, під Ігрецем в урочищі Кагла збереглося понад 50 га смерекового пралісу, а під Ґреготом - понад 100 га, причому вік дерев сягає 140 років. На території парку зростає близько тисячі видів судинних рослин, серед них такі „червонокнижники", як орхідні (любка дволиста, любка зеленоцвіта, пальчатокорінники, зозулинці - всього 18 видів), арніка гірська, лунарія оживаюча, плаун колючий, баранець звичайний, беладонна, скополія карніолійська, підсніжник білосніжний, шафран Гейфеля, пізньоцвіт осінній, лілія лісова, сосна кедрова, тис ягідний, модрина польська та ін. На гірських луках зростає від 25 до 55 видів.

Обнадійливими виявилися підсумки інвентаризації фауни. Виявлено таких ссавців, як кабан дикий, олень благородний, козуля європейська, лисиця, оорсук, куниця лісова, видра, кіт лісовии, ведмідь бурий, рись, білка карпатська, горностай, бурозубка звичайна, полівка руда, миша лісова, соня лісова, їжак, бурозубка альпійська, кажан підковоніс малий.

Серед близько 190 видів птахів є й занесені до Червоної книги лелека чорний, глухар, беркут, пугач. Рідкісні плазуни і земноводні - мідянка, саламандра плямиста, тритон карпатський, жаба прудка. Із комах - джміль моховий, метелики подалірій, бражник мертва голова, аполлон та інші. Є кого й що охороняти, ренатуралізувати.

До того ж НПП вважає своїм завданням і охорону, збереження та популяризацію культурно-мистецької спадщини. Тому значення його створення і діяльності - визначальне для долі нашого природно-етнографічного регіону.

Питання охорони природи в Косові - не сьогоднішнє. Що це так, свідчить моя стаття „Рятуймо храм життя!", надрукована в районній газеті ще на початку 1988 року:

„Можливо, декому такий заклик здається надто драматичним: ну „любімо „ бережімо але „рятуймо? ". Зайві емоції... Ні, не зайві. Річ у тім, що стан природи в багатьох куточках нашого району дійшов такої межі, що про збереження вже пізно говорити. Треба рятувати природу.

„Черемоше, Черемоше, чиста твоя вода... ". Ота вода сьогодні хіба що в пісні залишилась чистою. Не лише Черемош, а й Рибницю, Пистиньку інтенсивно забруднюють й отруюють. У них та в інші водні артерії району кожний день потрапляють шкідливі хімічні речовини.

Хотілося б знати, чи перевіряє райсанепідстанція якість води в наших ріках? Якщо перевіряє, то чому залишає це в таємниці, не публікує наслідків аналізів? Сотні дорослих і особливо дітей купаються влітку в місцях, розташованих нижче впадання в ріки стічних вод, в тому числі й нечистот. Чому ніхто не попереджує населення про небезпеку такого купання?

Пройдіться вздовж русла Рибниці в Косові. Побачите жахливу картину. Береги зруйновані. Бульдозерами здирають з русла гори каміння й глею. Днище ріки все більше заглиблюється, отже, й посилюється руйнування берегів. Річище не лише не слід руйнувати, а, навпаки, треба його зміцнювати з допомогою системи поперечних дамб. Скільки про це говорено й писано, а губителі ріки залишаються безкарними. Хто їм це дозволяє?

У районі стільки непотрібних посад. Скоротити б хоча одну і на зекономлені кошти встановити одну, справді необхідну посаду - господаря чи охоронця ріки: принципову, чесну, компетентну людину, без дозволу якої не можна було б ні камінця з ріки взяти, ні в воду заїхати.

...Багато років тому працівник торгівлі, інвалід війни П.Й.Торбін на місці пустиря висадив тендітні берізки й тополі. Минали роки, зашумів прекрасний гай на правому березі Рибниці просто в центрі міста. Добра пам'ять про добру людину. Погляньте, що там твориться: довкола дерев перерито бульдозерами, тракторами. І це не єдиний випадок.

Перерили, знищили, засипали сміттям потічок під Довгим грунем біля контори кооперативно-заготівельного підприємства. Руйнують прекрасну пам 'ятку природи - мальовничі скелі на хребті Каменистому. З чийого дозволу? А що зробили з потоком Острим під Михалковою горою? Загатили височенною греблею, пустивши потік у трубу. Чи ж не ясно, що ця труба під час сильної повені заб'ється селем, утвориться водосховище, і греблю легко зруйнують бурхливі води, що несуться згори. Що тоді чекає ту частину міста, що розташована нижче вздовж потоку?

Жахливі руйнування чиняться в мальовничому колись куточку біля Кринчистої кринички. Бульдозери руйнують тут ще одне улюблене місце відпочинку косів 'ян....

У приміські ліси страшно заходити. Скільки тут понівечено, покалічено дерев, кущів, стоптано цілющих трав, скільки сміття! Де ж охоронці лісу - оті з „золотим " дубовим листям на формених кашкетах? Чому я багато років мрію зустріти в лісі лісника - і моя мрія не здійснюється? А в дитинстві, пам'ятаю, тільки підходиш до лісу - так і наткнешся на „побережника". Він подивиться, чи сокиру не несеш, запитає, чого йдеш, ще й застереже: не смій ламати нічого, з вогнем не грайся...

Куди поділися захисники лісу? Чи, може, їхнє робоче місце перенесли в канцелярії? Вважаю, що при в 'їзді до лісу постійно повинен бути вартовий. А у вихідні, святкові дні охорона мусить бути посилена. Кожен, хто заходить у ліс, має відчувати душевний трепет, він вступає у храм природи, а не в місце, де можна дати волю дикунським інстинктам.

Може, це тривога передчасна, але краще передчасна, ніж запізніла. Кілька років тому поблизу колишнього міжколгоспного лісгоспу закладено дендропарк. Лісгосп ліквідовано. Хто став господарем дендропарку? Навколо нього така руйнація, що стає страшно. І віковий ліс безсилий перед губителем природи, то що казати про ніжні деревця, які садили й доглядали учні Косівської середньої школи № 1.

Питань поставлено багато, але відповідь, думаю, одна: у природи повинен бути дбайливий господар. І зараз, у час перебудови, ніщо, крім інерції мислення й байдужості, не заважає, щоб такий господар був. Вношу пропозицію: скликати схід громадян Косова з питань охорони природи з обов 'язковою участю керівників, причетних до цієї справи. Порятунку треба шукати спільно, всім разом".

Минуло 16 літ. Чи багато змінилося на краще?..