Неділя, 25 червня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Косівські вулиці (частина 1)

Косівщина - Косів та Косівщина

Теперішні назви вулиць - і не лише косівських - здебільшого зовсім не пов'язані ні з особливостями місцевості, ні з їх розташуванням, ні з заняттям людей, які на ній мешкають. Не так було в давні часи. Наші предки називали вулиці дуже влучно, так що вже сама назва давала певне уявлення і про розташування, і про характер місцевості, і про її мешканців.

У 30-х роках минулого століття в Косові було понад 50 вулиць. Вулиці Ринок, Середмістя, Підзамче, Головна, Монастирська виразно вказували на місце їх розташування. Інші назви відбивали в собі найголовніші об'єкти, які тут були розташовані, або підказували, куди ця вулиця веде: Божнича, Церковна, Костельна, Шкільна, Шпитальна, Торгова, На Лази, Над Гуком, До електровні, Салінарна, Пістинська, Рожнівська, Черганівська, Смодняна, Городівська. У назвах деяких вулиць закарбовано було головні заняття їх мешканців: Кушнірська, Кравецька, Різницька, Ткацька. Приміром, на вул. Різницькій мешкало багато різників. Справа в тому, що вірники юдейської релігії могли споживати м'ясо тварин, зарізаних лише згідно з певними, вказаними в Старому Заповіті, правилами, в іншому разі м'ясо буде „трефне", і споживати його могли тільки невірні, „гої". Тому в місті цією справою займалося близько тридцяти різників-євреїв. Були різники й поляки та українці, але вони мешкали в різних місцях, їхньої продукції визнавці Мойсеевої віри не купували. Ткачі мешкали в різних місцях Косова, не лише на Ткацькій. Але свою назву вулиця дістала тому, що на ній була розміщена ткацька школа, приблизно там, де тепер гуртожиток інституту.

Деякі назви вулиць натякали на рельєф, рослинність місцевості, конфігурацію чи інші особливості вулиці: Ясенова, Крута, Стрімка, Лісна, Надбережна, Крива, Коротка, Підгірська, Польова, Піша, Садова, Осикова, Довга. Остання була справді довгою, найдовшою в Косові, бо тяглася від Смодної аж до Гуку (тепер вона носить ім'я М.Ірчана).

Як бачимо, самий перелік назв вулиць давав певне уявлення про місто, його природні умови, заняття мешканців, історію. Перед Другою світовою війною лише дві вулиці були найменовані на честь людей: Пілсудського (колишня Головна, тепер - Незалежності), та доктора Тарнавського (біля його лікувального закладу).

А коли прийшли „перші совіти", то виявили свій вандалізм і щодо назв вулиць. Продовжувався він і після війни. Головна вулиця набула назву на честь Сталіна, а коли він з вождя перетворився на „культ", вулиці дали ім'я Леніна, як і площі Ринок. Вулиця Довга стала вулицею Леніна, потім Ірчана. Вулиці Лісна і Середня одержали назви відповідно Чернишевського і Кірова. Салінарна вулиця стала вулицею Мічуріна, Шкільна - Піонерською, Торгова - Гвардійською, Над Гуком - Букатчука і т.д. Тобто застосовано чисто ідеологічно-пропагандистський підхід, абсолютно безглуздий з погляду історії і традицій. Влада виявила цілковиту зневагу до історії міста, до пам'яті предків, які будували це місто, називали свої вулиці, до історичної пам'яті мешканців Косова.

Попри те, що багато вулиць у середмісті зникло через воєнні та повоєнні руйнування, кількість їх приблизно така ж, як і до останньої війни, за рахунок новобудов, переважно на Москалівці. Кампанія перейменування вулиць повторилася на початку 90-х років. Тоді лише декільком вулицям повернено історичну назву: Лісна, Над Гуком, Підгірська, Піша, Середня, Тиха. Більшість перейменовано, керуючись совєтським ідеологічним підходом. Так, не відновлено назв Монастирська (пам'ять про село, яке увійшло до складу Косова на поч. XX ст.), Підзамче (згадка про замок на Міській горі), Салінарна (нагадування про півтисячолітнє існування в місті солеварні), Доктора Тарнавського (який залишив по собі санаторій) та інші. Вулицю „На Лази" перейменовано на Лозову, не розуміючи, що лази - це не лози, а лісові поляни, куди й вела ця вулиця.

Такими перейменуваннями усунено з назв вулиць саме те, що було характерним для Косова, виявляло його оригінальність, нагадувало про неповторну історію міста. Багатьом вулицям присвоєно ім'я видатних історичних діячів, але які не мали жодного безпосередньо стосунку до міста. Зате не увічнено пам'яті косів'ян-патріотів ОУН-УПА, які загинули в енкаведистських катівнях, як от Дмитро Мартинюк, Марія Павлій, о. Михайло Могильняк, Дмитро Балагурак, а також засновник славнозвісного „Гуцульського мистецтва" Михайло Куриленко та інші наші краяни. Тому назви вулиць Косова, на жаль, дуже мало нам говорять про це місто.

Найбільше перейменувань зазнала центральна вулиця. Не вдалося встановити, яку назву вона мала за Австро-Угорщини. За часів Польщі, до вересня 1939 року, вона носила ім'я Ю.Пілсудського, Маршалка, Начального Вождя. У совєтські часи її назвали іменем Сталіна, а після його спаплюження - іменем Леніна. За часів німецької окупації вона ділилася на дві вулиці: Шевченка (там, де й тепер) та Мазепи (теп. Незалежності). Назвали її так, зрозуміло, не німці, а міська управа, що складалася з косів'ян. На вул. Шевченка мешкали такі відомі люди, як Петро Рондяк, Степан Григорців, Володимир Лаврівський, Василь Небелюк, Микола Сеньковський, Іван Волошин та інші.

Вулицю Тиху (так вона зветься й тепер) замешкувала переважно інтелігенція: Зенон Винницький, його дружина - вчителі, їхній син Володимир - рисівник, брат Зенона Володимир - технік; Мирослав Мичківський, ветеринарний лікар; Степан Савочка, лікар.