Середа, 23 серпня, 2017
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Патріарх української філателістики

Косівщина - Косів та Косівщина

Півстоліття прожив у Косові Степан Іваницький - людина невтомної працьовитості, різноманітних інтересів, цілеспрямована й наполеглива в осягненні визначеної цілі. Це був яскравий представник старої інтелігенції - стану, який, на жаль, вимер. Високий, ставний, неквапний у рухах і словах, сповнений гідності й самоповаги. Лише дві речі могли примусити його позбутися зовнішньої незворушності: природа і філателія.

Ми й познайомилися з ним так, що він зупинив мене на вулиці і зі стриманим не то здивуванням, не то обуренням почав говорити про те, що ніхто не дбає, щоб зацікавити школярів філателією (він вимовляв „філятелія"). Тут-таки запропонував створити „клюб" юних філятелістів, що невдовзі й було зроблено.

У Косові п. Іваницького знали більше як лісничого. На цій посаді він тут пропрацював шістнадцять років (1952-1968). Цей лісничий мав добру освіту. Закінчив Станиславівську гімназію, далі вчився у Лісовій академії в столиці Австрії Відні. А кінчав студії у Львові, на політехніці, на лісоінженерному відділі. Крім рідної, володів польською, російською, німецькою, чеською, французькою мовами, знав давньогрецьку та латинську. Сумніваюсь, чи був ще в Союзі лісничий такого інтелектуального рівня.

Львів був годі головним центром національно-визвольного руху, найактивнішу участь у якому брало студентство. Іваницький був однокурсником Степана Бандери, вони обидва закінчили політехніку в 1934 році. Не дивно, що він підтримував зв'язки з ОУН, а під час німецької окупації тримав у Кракові підпільну „явку" під виглядом філателістичної крамнички.

Та більшу частину життя працював за набутим фахом. Його цікавило не лише лісове господарство, його організація. Лісничий досліджував комах - шкідників лісу, лікарські рослини Карпатського краю. Виготовляв з додержанням усіх наукових вимог колекції комах. Таку колекцію замовила в нього навіть московська Виставка досягнень у народному господарстві СРСР. А лікарські рослини, їх поширеність та їх шкідників він знав так, що його статті з цього питання друкував навіть дуже далекий від лісівництва „Фармацевтичний журнал". Своїми знаннями С.Іваницький допоміг відомому етнографу Зоряні Болтарович у праці над книжками „Народне лікування українців Карпат кін. XIX - поч. XX ст." та „Народна медицина України".

А в світі знали С.Іваницького не як лісничого, а як філателіста. Поштові знаки почав колекціонувати з восьмирічного віку. Зібрав їх близько п'ятдесяти тисяч! Його колекція була відома філателістам багатьох країн світу, її занесено до закордонних каталогів. Ще в 1923 році його прийняли в члени Міжнародного товариства філателістів, а було тоді Степанові лише 15 літ. Його колекція збиралася тематично. Велику цінність являли колекції марок, присвячених ентомології, лікарським рослинам Карпат, космонавтиці. Медалями на філателістичних виставках були відзначені його Шевченкіана та Франкіана. Унікальними є його колекції марок часів УНР та ЗУНР, а також поштових знаків, що були в обігу на території України починаючи з 1850 року. Колекціонер був учасником багатьох виставок, на яких зібрані ним філателістичні скарби користувалися великим успіхом.

До того ж С.Іваницький був автором статей з філателії, які друкувалися не лише в спеціальних українських часописах, але и у Польщі, США, Німеччині та інших країнах. І робив це навіть тоді, коли його вік повернув на десятий десяток! Цілком справедливо журнал „Пошта і філателія України" назвав його в 1998 році у зв'язку з 90-річчям від дня народження „патріархом української філателії". Йому було присвоєно звання „Почесний філателіст України".

А скількох молодих і навіть дітей він захопив філателією! Від 1971 року ряд років він очолював районне відділення філателістів у Косові. Нагадаю, що тоді совєтські каральні органи дивилися на філателістів та есперантистів як на людей підозрілих, трохи не „шпіонів". Адже вони листувалися зі своїми закордонними колегами, а цей факт автоматично ставив людину під нагляд КҐБ. Мав він й інші неприємності, найбільша з яких - викрадення кількох альбомів з рідкісними марками. Подібні речі, як і негаразди зі здоров'ям, засмучували його, але не знеохочували, не здатні були погасити оптимізму, що був невід'ємною рисою його характеру. До кінця життя він зберігав світлий розум, чудову пам'ять, живе зацікавлення всім, що діялося в світі, а насамперед в Україні. Бо ж був Степан Іваницький упродовж усього свого життя непохитним патріотом.