Неділя, 22 липня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Косівське газетярство і книговидання (ч.1)

Косівщина - Косів та Косівщина

Щодо видання газет і книжок Косів не може зрівнятися з такими осередками преси й книгодрукування, як Коломия. Але й ця галузь має свою, хай невелику, історію.

Першою косівською газетою була „Урядові вісті Косівського повіту", що виходила за часів ЗУНР з 1 грудня 1918 по 1 травня 1919 року раз на два тижні; вийшло 11 чисел.

Тоді ж Б.Заклинський та М.Угрин-Безгрішний започаткували видання тижневика „Чорногора"; вийшло декілька чисел. У 1918 році М.Угрин-Безгрішний та Б.Заклинський заснували в Косові видавництво „Довбуш". Першим виданням і взагалі першою книжкою, виданою в Косові, була „Хто се Тарас Шевченко" Б.Заклинського. Готувалися для друку також „Велика букварева читанка", „Читанка для другої кляси" цього ж автора і „Віршована історія України" та „Короткий огляд українського письменства" М.Угрина-Безгрішного.

Косів'яни В.Костинюк та І.Волошин видавали в Коломиї часопис „Голос дяків" (двотижневик, 1925-1928), а коли він був заборонений, - „Дяківський шлях" (1929-1930). Той самий Іван Волошин започаткував у 1936 році видання часопису „Український комбатант", навколо якого мали об'єднатися українці - учасники минулих воєн. Вийшло одно число часопису.

У 1934-1936 роках єврейська громада Косова видавала мовою їдиш тижневик „Косовер штіме". Його редакторами й найактивнішими авторами були Абрагам Крайсль, Штайнер, Абрагам Фіндер, доктор Бретлер та підприємець Єгошуа Ґертнер. Часопис перестав виходити через заборону з боку староства.

Регулярно газета в Косові почала виходити зі встановленням радянської влади. Це була „Радянська правда", що виходила спочатку раз, а потім тричі на тиждень почавши з жовтня 1939 року. Це був орган Тимчасової управи Косівського повіту, повітового комітету комуністичної партії та повітового виконавчого комітету. Останнє число вийшло 19 червня 1941 року.

Районна партійно-радянська газета поновилася вже під назвою „Ленінська правда" 7 листопада 1944 року як тижневик, потім виходила двічі, а далі й тричі на тиждень. Під час хрущовських реформ 1960-1962 pp. газета перестала виходити; її видання поновлено 1 березня 1963 року під назвою „Радянська Гуцульщина". Її останній номер вийшов 24 серпня 1991 року, того ж дня рішенням облвиконкому газету закрито.

Районна газета мала упродовж півстоліття свого існування не одного редактора. Найвідомішим із них був Олександр Бартош. Він створив при редакції літературну студію, школу юних кореспондентів. У 1960-х роках навколо редакції згуртувалася літературна молодь, імена якої згодом стали відомими: Марія Влад, Володимир Григорак, Тарас Мельничук, Степан Пушик, Богдан Радиш, Ярослав Гавучак. Тут починав друкуватися Василь Герасим'юк. О.Бартош хоч і був, звичайно ж, комуністом, однак його світогляд був значно ширший, ніж це приписувалося партійними програмою і статутом. Був дуже скромним, його сім'я жила на межі вбогості. За його редагування багато випусків газети відзначалися тематичною різноманітністю (краєзнавство, охорона природи, літературні сторінки тощо).

13 жовтня 1990 року з'явився перший номер народного часопису „Гуцульський край", що став опозиційним до комуністичної влади. До 2000 року газету редагувала Людмила Городенко. Часопис виходить раз на тиждень і в останні роки перетворився на офіціоз районної влади. Як додаток до "Гуцульського краю" виходить інформаційний бюлетень Програми місцевих екологічних дій "Довкілля Косівщини" тиражем 3308 примірників. Його редагують Микола Близнюк та Іван Вовчак, активісти природоохоронної роботи.

Високою популярністю користуються статті журналістів районної газети Аліси Мудрицької, Василя Глібчука.

У 1990 році Петро Корнеюк випустив два числа газети „Гуцульська криниця", присвячені викриттю злочинів комуністичного режиму на Косівщині.

В незалежній Україні з'явилися нові періодичні видання. У січні 1995 року вийшло перше число газети „Освітянський вісник", започаткованої Василем Курищуком та І.Пелипейком. Газета виходила обсягом в 1 друкований аркуш двічі на місяць, і з листопада того ж року - раз на місяць. З 31 грудня 1996 року редактором став Никанор Крет. Всього вийшло 80 номерів газети. З 31 січня 2002 року часопис перетворився на методичний бюлетень, оскільки статус газети вимагав бюрократичних процедур із різними фінансовими установами.

З 9 липня 1995 до кінця 1999 року в Косові виходив інформаційно-аналітичний тижневик „Обрій", заснований обласною організацією Демократичної партії України. Редакторами її були Роман Семчишин, потім Омелян Німець.

У листопаді 1995 року Косівська районна організація Конгресу Українських Націоналістів почала видавати часопис „Криця". Періодичність його змінюється, але виходить не менше одного числа на місяць накладом 3-4 тисячі і розповсюджується по області. Редакторами його були Василь Глібчук, Федір Галай, а з 1999 року - Ігор Мартинюк. До 20 травня 2004 року з'явилось 112 чисел. Обсяг газети - 1 друкований аркуш.

З грудня 2001 року виходить газета „Рідне слово" (ред. Б.Радиш) обсягом один аркуш, нерегулярно. Її видає „Просвіта".

Неабиякою подією стала поява журналу „Гуцульська школа" у квітні 1994 року. Ініціатором видання був директор Яворівської школи, член-кореспондент АПН України Петро Лосюк. Він і став головним редактором у співпраці з І.Пелипейком, а з 1999 року - і з Н.Кретом. Вийшло 10 ілюстрованих чисел журналу обсягом 6,5-11,6 друк.аркушів і накладом 1 тис. примірників. Через відсутність коштів журнал після 2000 року перестав виходити.

Видає свій бюлетень, добре ілюстрований, Національний парк; бюлетень так і зветься: „Національний природний парк „Гуцульщина". За два роки існування НПП вийшли числа 1-8.

Має Косів і невеликий досвід видання альманахів. У 1991 році газета „Гуцульський край" видала літературно-мистецький альманах „Роси Гуцульщини" обсягом усього 1,68 аркушів двотисячним накладом (редактор Л.М.Городенко та Б.І.Радиш). А в 2003 році побачив світ альманах „АЛКОС" („Асоціація літераторів Косівщини") за редакцією Івана Бойчука. Обсяг 3,75 друк.аркуша, наклад 400 прим.

Про видавництво „Довбуш" і його видання вже згадано вище. Чи видавалися в Косові книжки у 20-30-х роках минулого століття? Про це маємо дуже мало відомостей. Знаємо, що в 1929 році дочка відомого лікаря А.Тарнавського Целіна Буша видала книжку „Косівська вегетаріанська кухня" (польською мовою). Але чи побачила вона світ у Косові, чи деінде, невідомо. Друге її видання вийшло в 1985 році в Лондоні. Фактом є видання в Косові в 1932 році книжки М.Грековіча „Повіт Косів. Гуцульщина. Текст за матеріалами доктора Аполлінарія Тарнавського та інших" (польською мовою).

Можливо, були й інші видання, адже Косів мав дві друкарні - єврея Давида Гіршгорна та українця Ярослава Семіона (обидва розстріляні німцями). Я.Семіон заснував видавництво „Запорожець", але відомості про видання ним книжок відсутні. Здається, видавав листівки з видами Косова.