Неділя, 22 липня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Літературний Косів (частина 1)

Косівщина - Косів та Косівщина

З Косовом пов'язані імена десятків письменників - і дуже відомих, і зовсім мало знаних. Але, на превелике диво, за останніх 150 років лише двоє уродженців Косова стали авторами книжок поезії чи прози, і то один із них народився в селі, яке лише багато пізніше стало частиною Косова. Маю на увазі Михайла Павлика та Надію Романишин, учительку з м. Долини, народжену в Косові в 1953 році. Оце й усі! Неврожайна міська земля на поетів!

Зате ближчі й дальші села, ціла Косівщина родить щедро тих, хто стає служителем Слова. І всі вони так чи інакше пов'язані в своєму житті й у творчості з Косовом. Це насамперед Марко Черемшина (Іван Семанюк) з недалеких Кобаків, Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська), що народилася в Білих Ославах, але дитячі та молоді роки провела в Уторопах, звідки часто навідувалась до Косова. У Косові навчався в 20-х роках минулого століття Василь Костинюк з Пістиня, автор повісті про опришків „Трембіти грали" та оповідань і фейлетонів на гостро актуальні політичні теми.

Ціла плеяда авторів з'явилася після Другої світової війни. У Косові жили, працювали, творили Марія Влад з Розтік, Тарас Мельничук з Уторопів, Петро Корнеюк із Хімчина, Микола Близнюк зі Старих Кут, Іван Мисюк з Делятина, Степан Пушик з-під Галича (хто не знає його „Косівського базару"?), Михайло Борук з Рожнова. У косівській районній газеті, редактором якої був Олександр Бартош, що мав літературний смак, друкувалися Володимир Григорак і Михайло Скавуляк з Кобаків, Ярослав Гавучак зі Старих Кут, пізніше - Василь Герасим'юк із Прокурави. У той час по в'язницях і концтаборах каралася молода вчителька зі Старого Косова Марія Яремин, свої переживання виливала у віршах. В останні десятиріччя відомою стала „вербовецька трійця": Тарас Девдюк, Іван Андрусяк, Іван Бойчук, а також поет-пісняр Василь Гостюк, родом з Хімчина. Дуже плідно працює член НСПУ Богдан Радиш, що народився в Рожнові. Починаючи з 1979 року, він видав 12 книжок, десятки його поезій стали піснями. До того ж він невтомний громадсько-політичний діяч, очолює з 1989 року районну „Просвіту", належить до керівництва районного Руху. Когорту косівських поетів поповнили останнім часом автори поетичних збірок художник Богдан Романишин та різьбяр Олексій Корбутяк. І до поезії, і до прози вдається Василь Шкурган. Автором декількох книжок став театрознавець і краєзнавець Василь Стеф'юк, а його син Володимир написав цікаве дослідження „Косів - місто історичне". Декілька книжок нарисів видав журналіст Михайло Городенко. Зразки творчості сучасних літераторів Косівщини подані в альманасі „АЛКОС" (2003).

Мало який район в Україні може похвалитися такою кількістю лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка з галузі літератури, як Косівський. Ось вони, гордість не лише нашого краю, але й усієї України: Дмитро Павличко, Роман Іваничук, Федір Погребенник, Тарас Мельничук, Василь Герасим'юк. Шевченківськими лауреатами стали також вишивальниця і ткаля з Шешорів Ганна Василащук, майстри художнього дерева Василь Лукашко (Смодне), Володимир Шевчук (Косів), співачка Марія Стеф'юк (Рожнів).

Сам Косів став предметом зображення у творах не одного письменника. Про життя його мешканців писав у всіх своїх повістях та оповіданнях Михайло Павлик. Гнівно викривала кривдників косівських ремісників та селян його сестра Анна Павлик. Захоплювалась красою містечка і талантом його мешканців шотландська письменниця Мені Мюріел Дові (M.M.Dowie), яка побувала тут у 1889 році і написала книжку „Дівчина в Карпатах". Про Косів як місце дії літературних героїв згадують І.Франко, Г.Хоткевич, а Леся Українка згадує його в листі. Не раз тут бував Василь Стефаник, він виступав на відкритті пам'ятника Т.Шевченку в 1914 році, на фактах з Косівщини написана його новела „Лист".

На теми косівського життя писали польські автори Ґабріеля Запольска та Вацлав Вольскі (жартівлива поема „Косівський відпочинок" („Wczasy Kosowskie"). У 1930-х роках у Косові щоліта бував поет і громадський діяч Остап Луцький з родиною. Життя українського товариства, що групувалося в Косові навколо цього діяча, описала письменниця Віра Марська в повісті „Буря над Львовом". Тепло згадує Косів Юрій Луцький у книзі „На перехресті". Цікаві сторінки своїх повістей „У досвітню годину" та „Над бистрим Черемошем" присвятила нашому містечку Марія Остромира, яка деякий час і мешкала в Косові. Косів, зокрема його хасидська громада, колоритно описані видатним польським письменником Станіславом Вінцензом в епопеї „На високій полонині". Вірші, присвячені Косову, знаходимо у відомих поетес Наталі Лівицької-Холодної, Лариси Мурович, Віри Гармаш.

Косів, його природа, мистецтво, що стало буденною працею багатьох його мешканців, фольклор, вірування - все це настроювало поетів на романтичний лад. Про це свідчить, наприклад, вірш Міри Мурович (псевдонім Володимири Дорошенко) „Косів":

Як розгорне нічка
Чорну хоругов,
Я на шпиль Михалків
Помандрую знов.
Небо як дзьобенка
З цвяшками сузір,
Скелі й полонини -
Різьблений топір.
Заховався місяць
За колиби дах.
Бо Арідник, кажуть,
Бродить по лісах.