Понеділок, 22 жовтня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Вчителі Косівщини (частина 6)

Косівщина - Косів та Косівщина

Сфера зацікавлень учителя географії Романа Рудника - туризм, краєзнавство. На початку 90-х років він був активістом КУН, товариства „Меморіал". Вперше після 1939 року він у 2002 році підготував і видав серію кольорових поштових листівок „Чорногора". А директор Косівської ЗОШ №1 Володимир Лаврук вперше створив карту „Косівщина туристична" у масштабі 1:100000, що було немислимим за радянського ладу, коли будь-яка великомасштабна карта вважалася секретним документом. Тепер завдяки В.Лаврукові такий „секрет" є в кожній школі та кожній сільській раді району.

Неабиякою ініціативністю та активністю виділяється вчитель фізкультури Іван Панчак. На голому місці він створив прекрасно обладнаний тенісний клуб „Мала ракетка", через який пройшли сотні дітей та дорослих. Працюючи методистом рай-методкабінету, він видав методичні посібники для вчителів „Настільний теніс у школі" (1997), „Сто розваг" (1998), „Порадник на допомогу вчителям фізкультури і ДПЮ" (2000). А коли його призначено завідувачем відділу туризму Косівської райдержадміністрації, ініціював і організував видання кольорових, щедро ілюстрованих довідників „Косівщина", „Туристичними стежинами Косівщини", численних буклетів. Власноручно зайнявся маркуванням туристичних маршрутів, залучивши до цієї роботи досвідчених туристів.

Учитель історії Косівської Володимир Костюк водночас взявся за обов'язки диктора та репортера косівського телебачення. Разом із тим він навчався в заочній аспірантурі і написав книжку „Михайло Павлик: не останні штрихи до портрета", яка побачила світ у видавництві „Писаний Камінь" у 2003 році, до 150-річчя від дня народження видатного громадсько-політичного діяча та письменника. Це вагомий внесок косівського вчителя у вивчення громадсько-політичного життя України кінця XIX - початку XX століть.

Ярослав Семанишин, як і В.Костюк, колишній працівник райкому партії, спочатку був у 90-х роках активістом соцпартії. Але по-справжньому його захопила робота зі старшокласниками, з молоддю, інтелігенцією. Створений ним клуб „Ерудит" заохотив багатьох юнаків і дівчат до участі в інтелектуальних іграх.

А вчитель математики і директор Косівської ЗОШ №2 Василь Гостюк є водночас автором ліричних поезій, багато з яких стали дуже популярними піснями, що часто лунають у виконанні найвідоміших співаків на Українському радіо, як-от „А липи цвітуть", „Почекай до літа", „Де смереки стрункі", „Ніч кохання", „На водопаді" та інші.

У доробку вчителя дві поетичні збірки: „А липи цвітуть" (2000) та „Сонце на хмарі" (2001). Якщо додати, що В.Гостюк побував ще й на посаді голови Косівської міської ради, то буде очевидним неабиякий діапазон позапедагогічних зацікавлень цього вчителя.

Добру справу зробили вчителі-пенсіонери: Анна Богдан відродила в Косові товариство „Союз Українок". Крім того, її прийнято до Національної Спілки майстрів народного мистецтва України; вона обладнала приватний музей художніх виробів з бісеру. Дмитро Петрук організував районне відділення Всеукраїнського товариства „Гуцульщина" (1991), на рахунку якого участь у всіх Гуцульських фестивалях і проведення двох у Косові (1998 та 2002). Костянтин Кіт, незважаючи на поважний вік і далекий від бажаного стан здоров'я, став активним учасником національно-демократичного руху, організував і очолює найчисленніший у районі осередок Всеукраїнського об'єднання ветеранів війни та праці.

Завідувачі райметодкабінету Василина Андрецуляк, а після неї - Лідія Онуфрійчук хоч і не були активістками громадського життя, зате відзначилися ініціативністю, винахідливістю в роботі з учителями. Вони підхоплювали педагогічні почини, заохочували педагогів району до творчої праці, багато старань докладали для поширення кращого досвіду. Немала їхня заслуга в тому, що більшість учителів району стала активними творцями національної школи на терені Косівщини.

Учитель, а згодом директор Косівської СШ №1 Ростислав Мартинюк був одним із ініціаторів відродження „Пласту", не полишає роботи з пластунами й досі. Його вихованці - учасники походів, змагань, таборів, у тому числі й за кордоном. Косівські пластуни разом зі своїм виховником у 1998 році стали учасниками 19-го Джемборі - всесвітнього зльоту скаутів у Чилі.

Учитель цієї ж школи Олександр Титик - ентузіаст дитячого туризму і краєзнавства, розбудив у багатьох дитячих серцях любов до рідного краю, прагнення глибше його пізнати.

Активістами „Просвіти" стали завідувач відділу освіти РДА Володимир Козьменчук та головний спеціаліст цього відділу Стефанія Гнатків. Вони надають великого значення заходам з рідної мови, відзначенню Шевченківських свят, прилученню вчителів і школярів до плекання народних і національних традицій.

Освітяни Іван Сінітович, Ліда Проць, Василь Яворський, Петро Плевако та інші немало зробили у справі розвитку дитячого туризму як засобу пізнання рідного краю, фізичного та морального гартування дітей та підлітків.

У місті здавна існував позашкільний виховний заклад, який колись звався Будинком піонерів, а тепер має назву Центр дитячої творчості. Ніколи його діяльність не розгорталася так, як в останнє десятиріччя. Завдяки голові РДА Я.Ходанові під Центр передано просторе приміщення, а колектив цього закладу, який очолює Мирослав Соколюк, прекрасно обладнав його і організував у ньому різноманітну цікаву роботу зі шкільною молоддю. ЦДТ славиться зразковим хореографічним колективом (кер. Оксана Соколюк), мистецькими гуртками (кер. Ліана Піроцька), заходами зі збереження довкілля (кер. Надія Ємець) та іншими напрямками роботи з дітьми. Чималі досягнення має шахова школа при ЦДТ (кер. Володимир Хлопков).

Тут йшлося лише про тих учителів, які відзначилися в діяльності, значно ширшій за свій фах і свої посадові обов'язки. Що ж до десятків прекрасних майстрів педагогічної справи, які мали досягнення у суто професійній діяльності, то їхні імена повинні бути закарбовані в історії кожної зі шкіл. Віриться, що вони будуть написані.