Понеділок, 22 жовтня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Вчителі Косівщини (частина 5)

Косівщина - Косів та Косівщина

Розпад кремлівської імперії, проголошення незалежності України розв'язали творчу і громадянську ініціативу наших людей. Щоправда, не всі до цього виявилися готовими та й далеко не в кожного знайшовся для цього внутрішній потенціал. І все ж бачимо справжній спалах різнобічної активності педагогів. Як і, з іншого боку, відхід значної частини педагогів від громадської праці. Вони змушені, щоб вижити самим і підтримати родини, підробляти по базарах або виїжджати як некваліфіковані працівники за кордон. Особливо ганебними були роки середини 90-х, коли вчителям по багато місяців не виплачували навіть тієї злиденної зарплати, а примушували замість неї брати сумнівної якості макарони, горілку тощо. Але навіть за цих умов багато вчителів не полишали громадсько-політичної та культурної діяльності.

Любомира Джанджалас була раніше відома своїми цікавими, емоційними уроками української літератури. Її учні також відзначалися на конкурсах декламаторів. А в часи національного відродження п. Любомира стала палким оратором на вічах та інших зібраннях. Її гострі, запальні виступи були дуже не до вподоби партійній владі. Переїхавши після виходу на пенсію до Івано-Франківська, вона й там залишається громадською діячкою, гаряче бореться за національно-демократичні ідеали.

Діяльними в громадсько-політичному житті на поч. 90-х pp. були Олена Рудка, Уляна Матійчак та інші вчителі.

Активістом „Просвіти" став Тадей Яницький, учитель школи-інтернату. Він і співає в хорі „Гомін", і залучає своїх учнів до культурницьких заходів, навчає їх декламації.

Особливою активністю в громадсько-політичному житті відзначаються педагоги Євдокія Радиш (КДІПДМ) та Ірина Гавриш (колишня вчителька гімназії-інтернату). Вони учасники всіх громадських заходів. Не належачи до жодної партії, не маючи офіційних доручень, вони заповзятливо відстоюють ідеї націонал-демократії, під час виборчих кампаній стають палкими агітаторами за кандидатів-патріотів. Поважний вік не применшує їх запалу, зате додає авторитетності їхнім словам.

Ганна Димніч, на якій би посаді не працювала, - від завідувача дитячого садка до завідуючого відділу районної ради, - відзначалася сумлінністю, тактовністю, людяністю. Це, певно, й привело її до активної участі в діяльності національно-демократичних організацій.

Педагоги беруть участь і в політичній діяльності інших партій. Так, Михайло Борис очолив районну організацію компартії, Лариса Яцюк деякий час була районним секретарем соціалістичної партії.

Учитель географії СШ №2 Михайло Цьок з кінця 80-х років став активістом природозахисного руху, згодом - НРУ, був одним з організаторів асоціації „Зелений світ". Пізніше очолив міську організацію Конгресу Українських Націоналістів, у 2002 році обраний депутатом обласної ради. Та й раніше, у 70-80-ті роки, свої обов'язки вчителя він не обмежував викладанням, залучав десятки школярів до вивчення рідного краю через пішохідний туризм, продовжуючи таким чином традиції „Пласту". Принциповий, безкомпромісний, він не відступав ні перед тиском старої та теперішньої влади, ні навіть перед прямими погрозами з боку політичних недругів. Його однодумцем і помічником стала й дружина Ольга Цьок, педагог, депутат районної ради.

Унікальним способом виявилася громадянська активність учителя фізики, директора Яблунівської середньої школи, а в 1994-1998 роках - завідувача відділу народної освіти Косівської райдержадміністрації Василя Курищука. Він організував видання першої в Україні районної педагогічної газети на громадських засадах „Освітянський вісник". З січня 1995 по грудень 2001 року вийшло 80 номерів цієї газети, кожна обсягом в один друкований аркуш. На її сторінках вміщено сотні матеріалів, особливо краєзнавчих, на допомогу вчителям. Газета поширювалась і в інших районах та областях, окремі примірники надсилались і за кордон. При редакції „Освітянського вісника" В.Курищук створив, також на громадських засадах, видавництво „Писаний Камінь", яке до 2003 року видало 58 книжок художньої, краєзнавчої, педагогічної літератури та навчальних посібників. І газета, і видавництво припинили діяльність внаслідок байдужості до них з боку влади. Газета перетворилася в бюлетень методичного кабінету, а видавництво передано приватному підприємству „Еврика" в Кутах, власник якого Михайло Павлюк є справжнім ентузіастом книговидання і активістом національно-демократичного руху.

Учитель-словесник, методист райметодкабінету Никанор Крет також немало попрацював на ниві місцевої освітянської преси. Від грудня 1996 року він був редактором „Освітянського вісника", а з 1999 року - літературним редактором науково-педагогічного і літературно-краєзнавчого журналу „Гуцульська школа" - єдиного на всю Україну такого роду часопису, що його заснував директор Яворівської середньої школи Петро Лосюк. У 2002 році побачив світ посібник для вчителів „Гуцульщина літературна", складений Н.Кретом. Крім того, він був редактором декількох книжок, виданих у „Писаному Камені".