Субота, 21 липня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Косівські музиканти (частина 2)

Косівщина - Косів та Косівщина

Відомим скрипалем у Косові у 30-х роках був Михайло Ясельський. Життя не дуже пестило його. У 13-річному віці він залишився годувальником п'яти своїх братиків і сестричок. Заробляв на хліб грою в оркестрі кінотеатру (фільми тоді були німі і супроводжувалися „живою" музикою). Потім став керівником оркестру в лікувальному закладі А.Тарнавського, де музика вважалася одним із лікарських засобів. Крім того, навчав дітей гри на скрипці. Після війни керував хорами в косівських школах, дитячому будинку, був одним із акомпаніаторів хорової капели „Гуцульщина". З 1978 року жив у Польщі, куди ще раніше виїхала його дочка Аліна після закінчення Львівської консерваторії. У Польщі стала відомою артисткою, педагогом, нагороджена Золотим хрестом заслуги.

...Всі називали його Тоньо, Тонько, або сліпий Тоньо. А насправді звали його Антон Кабин, і був він незрячим від народження. Сліпий музикант, не з оповідання В.Короленка, а з Москалівки. Який талант у нього був закладений, і яка сила волі, яке життєлюбство! Ще дитиною самотужки навчився грати на губній гармошці. Потім опанував скрипальське мистецтво. Далі настала черга мандоліни, гітари, акордеона, саксофона... У неповних п'ятнадцять уже заробляв собі грою на весіллях. Він, що, здавалося б, потребував допомоги від односельців, - сам допомагав їм: грав у читальні, керував співочим гуртком. Належав до товариства „Каменярі", до антиалкогольного „Відродження". Коли настали часи боротьби з поневолювачами України, допомагав підпіллю ОУН-УПА. Однодумцем свого чоловіка була його дружина Оксана. Перебувала в УПА, була поранена в бою, потрапила до рук НКВД, перенесла все з цим пов'язане та ще 10 років мордовських таборів. Вражала начитаність музиканта. Насправді він не міг читати, йому читала багато книжок вірна й любляча дружина. Помер Антон Кабин у віці 88 літ у 2003 році. Не мав він жодних нагород і звань, хоч заслужено носив найвище звання - Людина. Артист. Патріот.

Культивувався у Косові хоровий спів. Найкращі хори 30-х - початку 40-х років пов'язані з іменем Анни Когут, про що розповідається в іншому місці. У повоєнний час славилась хорова капела „Гуцульщина". Колектив у складі 70 чоловік був лауреатом багатьох фестивалів, мав у репертуарі близько 80 творів, дав сотні концертів в різних містах, у т.ч. в Москві, Києві, його виступи звучали на радіо і телебаченні. Керував капелою випускник Львівської консерваторії Мирослав Процюк. Він пішов з життя в 1983 році у 54-річному віці. Після нього капелою керував талановитий співак і диригент Мирослав Дзьоба. Він же керує у Косові з 1989 року чоловічим хором „Гомін", який пропагує патріотичні пісні. М.Дзьоба є автором музики ряду пісень, зокрема „Сім кольорів Гуцульщини" на слова Б.Радиша.

Тепло сприймають косів'яни виступи ансамблю „Джерела", який багато років діє при районному Будинку культури. Серед його учасників - Дарія Сорохан, Роман Балагурак, Роксолана Гридзин, Петро Хрущ, Галина Ілюк, Леонід Процюк, Ірина Шаль.

Чимало зробив для розвитку хорового мистецтва на Косівщині викладач школи мистецтв Василь Спринюк. У 1977 році він створив у тодішній музичній школі камерний хор. Акапельний спів цього колективу викликав захоплення у слухачів, чого не скажеш про ідеологічних наглядачів, яким не подобався його репертуар: Лисенко, Леонтович, Стеценко... Навіть у роки „перестройки" райком перевіряв тексти пісень, а деякі забороняв, як-от у 1987 році хор „Лічу в неволі дні і ночі" на слова Т.Шевченка. В.Спринюк керував також хоровою капелою „Гуцульщина", хором технікуму, з 1992 р. -хором церкви св. Василія Великого, у 2001 р. - вокальною групою Союзу українок. Під його керівництвом діяли й сільські хори в Кобаках, Вербівці, Тростянці Снятинського району. Сімнадцять років В.Спринюк був учасником оркестру народних інструментів при районному Будинку культури.

Було в Косові й немало співаків-солістів. Найзнаменитіші з них - Михайло Каплич, що співав у хорі Анни Когут, Михайло Бернацький - соліст „Гуцульщини", та Роман Вань. Лікар-травматолог Р.Вань співає в Косові три десятиліття. У його репертуарі більше ста пісень. Він учасник сотень концертів не лише в Косові, а й Івано-Франківську, Львові, Києві, Москві, Ленінграді, в Польщі та Румунії. Його приємного тембру баритоновий тенор чарує слухачів, особливо в піснях, присвячених нашому краєві. Гарні надії подає талановита молода співачка Романа Шаль.

Дав Косів і композиторів. Першим із них був Осип Вітошинський, який народився в Косові в 1838 році у родині священика. Правда, його діяльність як композитора, організатора і диригента народних хорів проходила на Тернопільщині. Сучасний відомий композитор з Косова - Остап Гавриш. Не лише в Україні, а й далеко за її межами відомі його пісні „На Україну повернусь" (сл. С.Галябарди), „А липи цвітуть", „На водопаді", „Почекай до літа" (сл. В.Гостюка), „історія" (сл. Я.Стельмаха), „Софія", „Жити для добра", „Чарівна квітка", „Десять Божих заповідей" (сл. В.Крищенка) та багато інших. Його пісні звучать у виконанні Н.Яремчука, І.Бобула, С.Білоножко, І.Мацялка, П.Зіброва, В.Зінкевича, А.Вербицької, Л.Сандулеси, Н.Шестак, А.Кобилянської... Дебютувала як співачка і його дочка Мар'яна. Остап Гавриш удостоєний звання Народний артист України.

Автором музики понад сотні пісень став Василь Звіздарик, працівник Народного дому в Косові. Йому присвоєно почесне звання „Заслужений працівник культури України". Керує Народним аматорським ВІА „Джерела", Народним аматорським театром фольклору „Вишиванка" Народного дому в с. Черганівці, який став лауреатом оглядів-конкурсів та фестивалів не лише в багатьох містах України, а й у Польщі, Румунії, Німеччині, Росії. Пісні В.Звіздарика звучать на обласному та українському радіо і телебаченні. У 2004 році випущено компакт-диск пісень композитора у власному виконанні. Творчі вечори співака і композитора відбулися в Косові (1997, 2003), Заліщиках (2001, 2003), Івано-Франківську (1999, 2002). Серед виконавців його пісень - Народний артист України Богдан Сташків, Заслужена артистка України Алла Кобилянська, Василь Касенич, Оксана Грицай (Київ) та багато інших.

Пише пісні й учитель Роман Балагурак. Він відомий не лише косів'янам і як виконавець власних пісень. Це ж можна сказати й про вчителя Петра Хруща. Загальне визнання здобула серед інших його пісня „Коні мої, коні" у виконанні П.Зіброва.

Оригінальним є самодіяльний колектив "Осіннє золото", учасники якого - люди поважного віку. Вони не лише співають, а й ставлять оригінальні етнографічно-побутові сценки. Серед найактивніших членів колективу - педагоги-пенсіонери Раїса Балагурак, Ольга Гаюк, Ярослава Мамчук та ін. "Осіннє золото" виступає перед хворими, інвалідами, бере участь у фестивалях, громадських святах.