Субота, 20 січня, 2018
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного посилання на Портал Косівщини

Косівщина. Косівські музиканти (частина 1)

Косівщина - Косів та Косівщина

Косів'яни милуються в музиці та співі. Музика завжди становила важливу частину духовної культури наших предків. 100-150 років тому тут побутували десятки й сотні сьогодні забутих пісень різного характеру: і обрядових, і про кохання, і про жіночу долю, і козацьких, і жартівливих. Сьогодні на них можна натрапити лише у фольклорних збірниках, друкованих та рукописних. Пісні були засобом вияву внутрішніх почувань, вони полегшували сум, журбу, давали вихід радості. Тоді пісню любили активно: кожен був співаком насамперед для себе самого. Сьогодні ж переважна більшість із нас „споживає" пісню, озвучену кимось, самі залишаючись „німими". Щодня чуємо нові й нові мелодії, ніяк не пов'язані з народним, національним музичним кодом. Пісня з вияву людської душі перетворилася у засіб розваги.

Здавна існували в Косові й музики, які ми сьогодні називаємо оркестрами. Михайло Павлик у повісті „Вихора" детально описує косівських музик на весіллі. Оркестр складався зі „скрипника", „басістака", цимбаліста і кларнетиста. Музикування було засобом додаткового підробітку для зарібника, робітника солеварні, ткача, селянина. Є тут згадка й про оркестр на бані (солеварні): „Бувало ввечір по роботі або в неділю чи свято стане на вежі шістнадцять мужа і виграємо цілому Косову на втіху". Вже тоді були музиканти, які грали на багатьох інструментах. Так, згаданий кларнетист грав ще й на сопілці, на флоярі, на дримбі.

З тим салінарним оркестром у 1911 році трапилася цікава історія. Всі музиканти були українцями, і грали вони так гарно, що їх запрошували на панські бали; перемагали навіть у змаганнях з військовими оркестрами. Як свідомі українці оркестранти охоче грали на народних вічах та фестинах. Польському керівництву солеварні це не подобалось, і воно заборонило оркестрові брати участь у масових зібраннях „русінуф". У відповідь солевари відмовились грати в салінарному оркестрі. Але з музикою розставатися не хотіли. Тому закупили духовий оркестр у Празі і стали грати там, де вважали за потрібне, а не там, де накаже дирекція солеварні. Оркестр коштував великих грошей. Де їх взяти? Позичили в банку під заставу землі солеварів Степана Дзюбея, Василя Соколюка та Стефана Шпака, які грали в оркестрі. Поступово виплатили борг. Ото була у людей свідомість і готовність до пожертв на загальну справу!

Робітники солеварні співали у хорі, який організував учитель Іван Устияновнч у 1904 році. Це був чи не перший хор, який виступав на сцені не лише в Косові, а й в інших містах.

На початку XX століття в Косові був також єврейський оркестр. Керував ним Хаїм Нахман Вічер, який грав на всіх інструментах. До складу оркестру входили кларнети, флейти, скрипка, цимбали та бас. Всі музиканти знали нотну грамоту, грали не лише для єврейської, але й для християнської публіки. У 30-х роках капель-майстром став Єнкеле Вічер, син Хаїма. Ного оркестр мав також великий успіх, а коли Єнкеле грав на скрипці сумні мелодії, то слухачі втирали сльози.

При „Домі стшельца" діяв польський духовий оркестр під орудою Кшися Моского. А при українському Народному домі Василь Дудчук, кооперативний діяч і композитор, створив струнний оркестр, у якому грали такі відомі в Косові люди, як Михайло Горбовий, Дмитро Мартишок, Антон Библюк, Микола Фединський та інші. Був і духовий оркестр при косівській читальні „Просвіта" ім. М.Павлика. Його організував приїжджий зі Східної України Василь Андрієвський, колишній військовий музикант у царській армії. Оркестр брав участь у святкуванні Різдва, Водохрища. З того часу пішла традиція чергування в монастирській церкві колядок співаних і граних.

У повоєнний час у Косові було декілька духових оркестрів, усі вони пов'язані з іменем Олексія Хвиля. Він оселився в Косові після демобілізації з Червоної армії, де був музикантом. О.Хвиль створив у Косові та ближніх селах понад 20 духових оркестрів, навчив грати на духових інструментах сотні аматорів різного віку.

З 1965 року працює Косівська музична школа (тепер - школа мистецтв). При ній діяли й діють оркестри, один час - навіть симфонічний (кер. М.Струтинський). Уславився оркестр народних інструментів, створений Петром Терпелюком у 1965 році. Оркестр з успіхом виступав у Росії, двічі в Італії та Австрії. П.Терпелюк став Заслуженим артистом України. Після нього дуже вдало керував і керує оркестром Дмитро Біланюк, Заслужений працівник культури України. Обидва - скрипалі-віртуози. Декілька разів оркестр гастролював з великим успіхом у Росії, Польщі, Румунії. Керували оркестром і Юрій та Андрій Ткачуки (батько й син). Незмінним успіхом відзначаються виступи зразкового дитячого ансамблю „Косівські візерунки". Хореографічну частину веде Надія Меленчук. Ансамбль виступав і за кордоном. Від 2002 року школу очолює Тетяна Даниляк.