Косівщина. Косівське жіноцтво (частина 2)

Активістками громадсько-політичного і спортивного товариства „Сокіл", організованого адвокатом Петром Рондяком, серед інших були Ярослава та Надія Гукевичі (одружені - Библюки), Анна Каплич, Катерина і Марія Кощуки, Орися Коржинська, Ірина Куриленко, Настя Ониськів, Марія Прухницька, Орися Рондяк...

У 1913 році в Косові створено філію „Союзу Українок". Про її діяльність до Першої світової війни майже немає відомостей. Вона охоплювала не лише місто, а й повіт. Її членами були переважно вчительки. У селах місцева влада забороняла проводити будь-які масові заходи, навіть звичайні збори. У місті праця йшла легше. СУ збирав засоби для відкриття сиротинця. Та це було вже в 1920-х роках. Влаштовувалося „Свято Матері", аматорські театральні вистави, вечорниці. Ще більше пожвавішала діяльність СУ в Косові у 1930-х роках. Так, на кінець 1931 року філія нараховувала 45 членів. Головою була Емілія Стефурак, дружина лікаря, що родом з Соколівки. Емілія Стефурак була австрійкою, лікар одружився з нею, познайомившись у Відні під час навчання. Найактивніше працював Союз Українок у другій половині 1930-х років, його тоді очолювала Софія Коржинська, яка, крім того, займалася кооперацією, управляла кооперативною крамницею в Жабйому. Союзянки влаштовували виставки, проводили різні конкурси (домашнього господарства, куховарства, ткацтва тощо). Відбувалися сходини, відзначення національних ювілеїв. Діяла бібліотека. Члени СУ виступали з рефератами у селах. Мали власну крамницю „Жіночий труд".

Найдіяльнішими союзянками були (в алфавітному порядку, а не за ступенем активності) Марія Бабчук, Марія Баранюк, Надія Библюк (дружина адвоката І.Библюка), Юля Вінтоняк, Анна Волощук, Олександра Гнатківська (мати видатної діячки ОУН Дарії Гнатківської), Любов Гнатюк, Олена Гукевич (мати Надії та Ярослави Гукевич-Библюк), Альбіна Кошак, Оксана Кошак, Марія Кощук (у заміжжі - Фединська), Ольга Максим'юк (сестра діяча ОУН Володимира Максим'юка), Анна Моровик, Ірина Небилюк (дружина адвоката), Марія Прухницька (скарбник), Корнелія Романів, Наталка Рудницька (бібліотекар), Ольга Тим'як, Марія Яремин. Сиротинцем особливо піклувалися члени СУ Олександра Гнатківська, Стефа Горбова, Марія Григорцева (дружина техніка-будівельника, землеміра Степана Григорцева), Марія Лепехова (емігрантка з Великої України), Ольга Мартинюк, Ліна Острук, Марія Сельська, Катерина Тимків, Марія Тимків. Вони їздили селами, збирали продукти для дітей, піклувалися про їх виховання, для чого запросили сестер-служебниць, зокрема Василису Жару, Христину Опаску, Ірину Литвин з Борислава. Слід зазначити, що в діяльності Союзу Українок брали участь і мужчини, зокрема Степан Григорців, Богдан Никорак, Дмитро Мартинюк (провідник ОУН), Юрій Каплич, Федір Савочка (лікар), Ромуальд Сельський (суддя) та інші.

Польській владі дуже не подобалася діяльність Союзу Українок. У травні 1938 року організація була заборонена. Щоправда, в грудні того ж року дано дозвіл на відновлення її роботи. Але незабаром настав вересень 1939 року і цілковита заборона більшовицькою владою всіх громадських організацій, заборона, що тривала аж до розвалу „імперії зла".

„Союз Українок" відродився в Косові 8 вересня 1991 року. Ініціатором цієї акції і головою організації стала Анна Богдан, педагог, майстриня виробів з бісеру, дочка репресованого комуністичним режимом „петлюрівця'' Семена Богдана, який загинув у концтаборі. Першими членами відродженого Союзу Українок були Орися Бігарий з Москалівки, Катерина Братівник (лікар, член НРУ), Дарія Волощук, пенсіонерка, Ірина Задорожна, колишня репресована, Ольга Киселюк, колишня репресована, діячка ОУН-УПА, Анастасія Малявська, художниця-вишивальниця, Дарія Плосконос, лікар, Любов Строєва, лікар, дочка репресованого Івана Цикаляка, Тамара Ткаченко, працівник бібліотеки, Ніна Федірко, колишня репресована, племінниця активістки СУ 1930-х років Юлії Вінтоняк, Наталія Феркуняк, учителька. Після створення районної організації СУ, яку очолила Г.Богдан, головою міської організації стала журналістка Людмила Городенко.

Косівський Союз Українок брав найживішу участь у проведенні Першої Міжнародної конференції „Проблеми Гуцульщини" (1993), Всесвітнього конгресу гуцулів (1993), Всесвітнього з'їзду Союзу Українок (1994), влаштовує виставки мистецьких робіт союзянок. Відроджено крамницю „Жіночий труд". Проводиться благодійна робота з метою матеріальної допомоги одиноким незабезпеченим жінкам похилого віку. Налагоджено міжнародні зв'язки з жінками української діаспори. Союзянки є найактивнішими учасницями культурно-мистецьких та екологічних акцій.

Повністю висвітлити роль косівського жіноцтва в подіях 90-х -початку 2000-х років неможливо. Але не можна не назвати хоч декількох громадських діячок нашого міста.

Дарія Кошак-Свистельницька, незважаючи на поважнии вік і поганий стан здоров'я, підірваного перебуванням у підпіллі ОУН-УПА, тюрмами та концтаборами, проводила велику роботу в Братстві ОУН-УПА, Товаристві колишніх в'язнів та репресованих, зібрала багатющий матеріал для Музею визвольних змагань, вмістила цінний матеріал у „Літописі нескореної України" (Книга II, Львів, 1997).

Оксана Довгун відродила в 1998 році в Косові Кредитну спілку, яка об'єднує сотні членів, водночас вона створила й очолила Спілку сприяння розвиткові зеленого туризму, в 2003 році відкрила по-сучасному обладнаний інформаційний центр зеленого туризму.

Невтомно працювала в „Просвіті" над організацією допомоги українському військово-морському флотові та українцям Криму Софія Кіндра. Вона й померла під час виконання громадської праці, 8 грудня 2001 року, в автобусі, повертаючись із обласної наради.

Інспектор відділу освіти Стефанія Гнатків показала себе чудовим організатором заходів з метою піднесення ролі української мови як державної - свят мови, олімпіад, конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика, Шевченківських свят тощо.

Важко переоцінити роль Катерини Сусак у збереженні традицій народного мистецтва в Косівському училищі (коледжі) прикладного і декоративного мистецтва, перетворення цього навчального закладу в інститут.

Відродила діяльність „Пласту" в Косові вчителька Леся Тригуб'як. Вона залучила багатьох дітей до туризму, пізнання рідного краю. Немалі заслуги у природо-охоронній діяльності має Надія Костюк.

Можна впевнено стверджувати: сучасні косів'янки гідно про довжують і розвивають традиції своїх попередниць.

На закінчення подаю текст давньої народної пісні-балади, записаної від Ярослава Гавучака, про горду й незламну українку-косів'янку.

Край Косова в долині, в долині
Струнка липа стояла,
А під тов липов гарна українка
Білі квіти збирала.

Круль про неї ся довідав, довідав,
Лист до неї написав, написав:
„Полюби мене, гарна українко,
Будеш мені за жону".

„А я бідна селянка, селянка,
Тобі треба панянка,
Йди ж ти, крулю,
Іди геть від мене,
Шукай собі іншої".

Круль ся дуже розгнівав, розгнівав,
Лист до ката написав, написав:
„Ой, прийди, кате, зітни українку,
Вона мною згордила".

Приїхав кат в черленім, в черленім,
Українка в зеленім, в зеленім.
- Полюби мене, гарна українко,
Будеш мені за жону.

- Не була я крульова, крульова,
То й не буду катова, катова.
Іди ж ти, кате, геть від мене,
Шукай собі іншої.

Українку стинали, стинали,
Архангели співали, співали.
Ой, не журися, гарна українко,
Твоя душа на небі, на небі.

Косівщина - Косів та Косівщина