Нещодавно з газети „Радянська Гуцульщина" дізнався, що відбулася районна конференція ветеранів війни та праці. На конференцію не був запрошений, тож не знаю, які питання вона розглядала. Але, судячи з газети, головним були не проблеми захисту ветеранів, пенсіонерів від антинародної політики Центру, особливо в зв'язку з безприкладним підвищенням (а точніше - помноженням) цін, а чисто ідеологічне питання. В усякому разі, єдиний опублікований документ - заклик відновити пам'ятники Леніну в Косові та Кутах. Очевидно, це єдине, чого не вистачає для повного щастя ветеранам району. Ну що ж, не хлібом єдиним живемо. Є в нас і духовні, й ідеологічні потреби. Про це свідчить хоча б дійсно всенародне святкування Великодня в цьому році. А щодо пам'ятників... Може, мені не щастить або не з тими ветеранами зустрічаюсь, але ще ні від кого не чув, що його болить відсутність статуї вождя революції на площі Незалежності.
Пам'ятники були знесені згідно з рішенням сесій відповідних Рад. Можна це схвалювати, можна заперечувати, але маємо доконаний факт. То чи існує потреба реставрації того, що усунено?
Розберімося без зайвих емоцій та „міцних" слів. Пам'ятники споруджувалися не просто людині. Ті, з чиєї ініціативи вони зводилися, мали метою вшанувати Леніна, по-перше, як засновника Радянської держави, по-друге, як вождя Жовтневої революції, організатора Комуністичної партії. А в цілому - монументи мали засвідчити тріумф ленінізму як ідеології Компартії.
А тепер погляньмо на ці символи з висоти сьогоднішньої суспільної свідомості. Ленін уже не вважається засновником нашої держави - Союзу РСР. Це не наклеп екстремістів-антикомуністів. Ні, то Генеральний секретар ЦК КПРС М.Горбачов у своїх виступах про збереження Союзу наполегливо переконує всіх у тому, що наша держава існує вже тисячу років. Тобто, що ніякої нової держави в 1917 році не засновано, а СРСР є лише інша назва тисячолітньої Російської імперії. Не будемо зараз сперечатися щодо цієї величини - 1000 років. Але залишається логіка: якщо держава заснована задовго до 1917 року, то Ленін не може вважатися її засновником.
Тепер щодо другої іпостасі Леніна - як вождя Жовтневої революції. Це була справді історична подія. Питання лише в тому, з яким знаком її оцінювати. Сьогодні вже мало хто сумнівається, що це була, велетенська катастрофа. Чи закономірна, чи випадкова - це питання інше. Але вона штовхнула Росію, а в її складі й десятки інших народів, у такі жахливі катаклізми, перед якими бліднуть усі відомі нам події тисячолітньої історії. Тож чи вартий уславлення натхненник цього апокаліпсису? Районна рада ветеранів вважає, що так. Це її право. А яка щодо цього думка більшості населення Косова, показав міський референдум. Навіщо ж повертатися до цього питання?
Нарешті, Ленін - організатор Комуністичної партії. Що ж, її члени мають повне право шанувати свого засновника. Але скільки в Косові й Кутах комуністів, а скільки безпартійних? Цифри мені не відомі, але, думаю, партійців не більше п'яти процентів від усього населення. То яке ж право мають оці 5 (нехай навіть 10!) відсотків нав'язувати свої символи решті 95 (чи 90) відсоткам населення? Це можна було безборонно робити, доки діяла горезвісна 6-а стаття Конституції, але тепер?!
Безперечно, пам'ятник Леніну був символом ленінізму з його проголошенням класової боротьби як рушійної сили історії, з теорією диктатури пролетаріату як засобу насильства над народом, з утвердженням нероздільної монополії однієї партії, однієї ідеології і нещадного переслідування будь-якого інакодумства. Тож незаперечна істина, що всі країни, в яких здійснювалися ідеї ленінізму, зазнали нечуваних страждань. Ліквідація демократичних прав і свобод, кривавий терор, економічний крах, духовний занепад, небувале зубожіння десятків мільйонів трудящих - невже це можна назвати тріумфом ленінізму, гідним увічнення у величних монументах? Не випадково за один рік від „соціалістичного табору" залишилися лише ностальгічні спогади в адептів теорії світової революції.
Що ж керувало вами, шановні ветерани, коли ви схвалювали абсолютно невчасну вимогу? Чи засліплення, чи звичка слухняно піднімати руку за все, запропоноване президією? Звернення конференції ветеранів свідчить про повну відірваність теперішньої районної ради ветеранів від маси людей і перетворення її в орган ідеологічного відділу райкому партії. І це теж далеке від духу сьогодення. Маймо мужність глянути правді у вічі і зняти полуду, яка покривала її упродовж десятиріч. Навіть якщо це боляче.
Газета „Гуцульський край", 25 квітня 1991 р.
Косівщина -
Косів та Косівщина
Косівщина. Невчасна вимога щодо відновлення пам'ятника Ленінові в Косові і Кутах
