Косівщина. Про Кутський міст

Кутський міст у Косові - споруда незвичайна. То вина шляховиків, що і проїжджа його частина у вибоїнах, і пішохідні доріжки занедбані. Але погляньте на міст збоку, знизу - і вас захоплять його плавні лінії, прості й красиві форми, точність, старанність любовно викінчених деталей, з'єднань, розшивки. Справжній витвір мистецтва! Тепер таких мостів не будують. Споруджений він з каменю-пісковика таким способом, як це робили ще давні римляни. Кожен кам'яний блок - а їх тисячі - витесаний вручну, як митець витесує скульптуру. І хоч всі камені на перший погляд здаються однаковими, насправді кожен із них має свої риси, свою фактуру, свій узір, залишений долотом каменяра.

Будували цей міст два роки і завершили в 1964 році. Камінь завозили з-під Сокільського та з Соколівки. Хто ж звів цю споруду? Проект моста зробив інженер Костюк родом із космацького присілка Завоєли. Виконавцем робіт був Роман Юсипчук, потомственний каменяр. Його батько Микола (1886-1962) виготовляв камінні хрести, він зробив постамент для погруддя Т.Шевченка в Косові (1914), погруддя поета для сіл Шешори та Балинці. Дзвіниці в Бабині та Соколівці - також витвори його рук. Мистецький смак передався й його дітям. Дочка Анастасія Малявська - відома майстриня вишивки.

Очолював будівельну бригаду Іван Пошиванюк зі Смодного, а тесали й укладали камінні блоки І.Волощук, брати І. та Т.Карп'юки, І.Крицкалюк, І.Михлюк, В.Яким'юк. Поряд з ними працювали черганівчани Д.Лепкалюк та Д.Стефурак, тюдівець М.Дутчак.

Р.Юсипчук керував спорудженням мостів також у Бабині, Городі, Шешорах, Великому Ріжні, Брустурах, Космачі. Вони не лише з'єднують береги наших гірських річок, а є й пам'ятками майстерності гуцульських мостобудівників.

Раніше мости будували дерев'яні. Особливо екзотичні форми мали Банський міст у Косові та міст у Городі. їх вигляд зберігся завдяки фотографіям М.Сеньковського та інших фотографів початку XX століття.

Косівщина - Косів та Косівщина