Лише з кінця 50-х років у місті почалося будівництво. Одна з перших новобудов - середня школа (тепер ЗОШ № 2), 1959 р. Рибницю перетнули три нові мости - Банський, Центральний та Кутський. На площі ім. Леніна зведено будинок райкому партії (1962), реконструйований і добудований у 1983 р. Розширено сирзавод, який містився в будинку, що його до 1939 р. займала польсько-румунська комісія з питань врегулювання Черемошу з допливами. Серед значніших будов - цехи „Гуцульщини" та художньо-виробничого комбінату (50—60-ті роки), дитсадок № 2 (1970), торговий центр на роздоріжжі тепер, вулиць Т.Шевченка та Бандери (1971), центральна районна лікарня (1974, добудова дитячого відділення - 1983), ресторан „Водограй" (1974), турбаза „Карпатські зорі" (1976), корпуси технікуму народних художніх промислів, тепер інституту (1978). Задіяв аеропорт (1962). З 1958 року працював автопарк, у районі почалося автобусне сполучення. Здійснено добудову будинків райвідділу зв'язку, районного відділу внутрішніх справ, районного будинку культури. З кінця 50-х років почалася газифікація міста. Згодом прокладено водогін, каналізацію, але зроблено це, м'яко кажучи, недосконало, тому й діють вони й дотепер по-совєтськи: абияк.
Квартирну проблему в значній мірі розв'язало будівництво в 70-80-х роках багатоквартирних п'ятиповерхівок. Та ці стандартні будівлі не додали місту ні краси, ні зручності мешканцям. Ці будинки наставлені так тісно, що не залишилося місця для грядок, квітників, деревонасаджень, дитячих майданчиків. Мешканці ізольовані від природи. Навколишні гори заслонені високими будівлями. Про які зручності можна говорити, якщо водогін і каналізація або взагалі не діють, або працюють зрідка, як і опалення.
Період „других совітів" характеризувався патологічним переслідуванням релігії. Закрито і зруйновано костел, католикам заборонено навіть молитися в каплиці на кладовищі. Поруйновано всі придорожні каплички й хрести, навіть ті, що були поставлені на релігійні свята - Різдво та Великдень - приводили партійно-радянську владу до стану істерії. Актив, учителів заставляли розганяти колядників, не допускати дітей на освячення пасок. Відвідування церкви, справляння релігійних обрядів означало кінець службової кар'єри, а для багатьох, наприклад, педагогів, і втрату роботи.
Щоб дати відчути атмосферу повоєнних років, пропоную декілька уривків з „Інформаційного звіту" за 1949-1950 роки, складений підпільником ОУН, який підписався шифром „Х-12". Це 120 сторінок дуже щільного машинопису на цигарковому папері. Звіт знайдено в 1990 році в с. Бабині в дуплі поваленого бурею старого бука. У „Звіті" наводяться й деякі цифрові дані. Так, за зиму 1949-1950 року з території Косівського надрайону вивезено 545 чоловік, за 2 квартали енкаведисти провели 33 облави, 58 рейдів з метою обшуку у сотнях хат. Заарештовано 101 особу, здійснено 27 засідок та 63 інші збройні операції. Убито десятки повстанців...
Отже, інформує „Х-12", п'ятдесят п'ять років тому...
„Серед учителів ведеться сильна антирелігійна пропаганда. Заборонено їм ходити до церкви та рівночасно зобов'язано вести антирелігійну пропаганду в школі і поза нею. Така сама пропаганда ведеться серед комсомольців і неспілкової молоді..."
„6.11.1949 в с. Річка Косівського району відбулися збори, які проводив голова с/ради... Він закликав людей, щоб не вчили своїх дітей говорити „Слава Ісусу Христу", та щоб не посилали своїх дітей до церкви. Хто не буде виконувати цього наказу, тих батьків будеться карати судом. Присутніх було 65 чоловік".
„18.12.1949 р. Косів - вечером в домі піонерів відбувся семінар учителів Косівського р-ну. Завідуючий наросвіти виступав сильно проти релігії і сказав, що якщо який-небудь учитель піде до церкви, то його звільнять з роботи... Потім він перечитав телеграму до Сталіна від Китайського комуністичного уряду з нагоди його уродин При словах: „Живи нам, Сталіне, ще 10 тисяч років", на залі вибух сміх, через що дуже всердився завідуючий..."
„11.11.1949 р. в м. Косів у клубі відбувалися танці. На перерві між танцями виступив голова клубу, який сказав: „По приказу РК КП(б)У, від 1 грудня 1949 р. на забавах не вільно буде танцювати закордонних танців, як фокстрот, бостон, танго та ін. Можна буде танцювати тільки народні танці: полька, козак, гопак, чардаш, сербіяночка, яблучко і ін. Ми не можемо схилятися в цьому випадку перед західною культурою".
„21.02.1950 p. Соколівка... з Косова прибув партактив у числі 6 чол., який провів збори селян. На зборах виступив перший секретар райкому КП(б)У Головко, який накидався з лайкою на український революційно-повстанський рух і на тих людей, що допомагають повстанцям. Він заявив, що за те, що вони підтримують повстанців, з верхів зженуть всіх людей в центр села, а про котрих довідаються, що дальше їх підтримують, тих вивезуть на Сибір. Дальше говорив, щоб люди вносили заяви у Херсонську область. Він сказав, що кожний чесний чоловік повинен внести заяву про виїзд, а видно, що в селі чесних нема, бо від вересня 1949 р. нема ні одної заяви. Видно, що всі хочуть їхати на Сибір з ворогами радянської влади. Ми з вашого села вивеземо четвертину людей на Сибір, а хати, що є на верхах, постягаємо в село і таким способом покінчимо з ворогами народу..."
„12.03.1950 р. в Косові відбулися вибори. Голосували за Гаврищука - у депутати до Ради Союзу і Туряницю - кандидата у депутати Ради національностей. Вибори були маскарадом, бо хоч були пороблені кабіни, однак ніхто з виборчої комісії не запрошував туди виборців. Коло кабін цілий час стояли працівники РК КП(б)У. За виборцями на дільницях слідило кількадесят очей, що вони роблять і куди повертаються. Зрозуміло, що при такому терорі всі виборці були змушені віддати свої голоси. У приміщенні для виборців грала цілий час музика, а в дальших кімнатах був „буфет", звідки доносились переразливі голоси та сороміцькі пісні п'яної москальні та місцевих прислужників. Після таких „найдемократичніших" виборів відбувся концерт".
„19.03.1950 р. Косів - у райклубі відбувся Шевченківський концерт, на якому був присутній невідомого нам прізвища представник з обкому. Коли на концерті почали декламувати і співати пісні Шевченка, тоді представник з обкому запротестував, заявляючи, що він не дозволить, щоб в УРСР співались бандитські пісні. Комітет, який організував цей концерт, щоб задовольнити представника з обкому, рішився заспівати кілька російських пісень у честь Сталіна. Після цього почали дальше продовжувати концерт за програмою. Тоді представник вдруге виступив проти такої програми. Комітет обурився проти такого рішення і постановив концерт не докінчувати. Обурена і огірчена публіка мусіла розійтись по домах".
„31.03.1950 p.... Партія при помочі шантажу, терору, а навіть побиття добилась того, що в поодиноких селах Косівського району є досить поважне число комсомольців. В більшій часті комсомольці по селах майже недіяльні. Багато вписались тому до комсомолу, щоб відчепитись від переслідувань..., щоб використати тільки науку в школі, бо некомсомольців до СШ не приймали, а як і приймали кого, то на кожному кроці був переслідуваний.
А тепер поглянемо, як організовувалась комсомольська організація в с. Річка... До школи приходив участковий та весь сільський актив. Спочатку вони просили учнів, грозили, а опісля взялися до терору. Вони причепилися до учня Копчука Василя, щоб той писався до комсомолу. Коли вищезгаданий відмовився, тоді участковий взяв його до дверей і почав тиснути пальці між дверима. Такі випадки повторювалися кількаразово, поки вкінці таки не примусили декого вписатися до комсомолу...
По кількох таких випадках діти, щоб обминути тортури і комсомол, масово не пішли до школи. Сільські комсомольці мають завдання в першу чергу агітувати населення до колгоспу, до вивозу в Херсонщину, агітувати молодь, щоб вступала до первинних комсомольських організацій та брала участь у поборюванні нашого руху..."
Косівщина -
Косів та Косівщина
Косівщина. Другі совіти (частина 2)
