Косівщина. Трагедія дивізійників Галичини

У 1943 році почалося формування дивізії „Галичина". До того нацисти, і Гітлер насамперед, боялися дати зброю в руки українцям, крім того, керівники Райху надто зневажали українців, щоб вважати їх гідними мати свої військові одиниці. Та часи змінилися. Зі сходу невпинно просувалася Червона армія. Запахло поразкою. І у гітлерівців гонору поменшало.

По-різному українська громадськість сприйняла перспективу мати своє військо, хай навіть у складі німецької армії. Одні, передбачаючи поразку Німеччини і пам'ятаючи всі злочини німецьких окупантів, категорично виступали проти будь-якої участі українців на боці фашистів. Інші наводили такий аргумент. І Росія, і Німеччина фактично ведуть війну за Україну, за її землю та природні багатства. А ми сидимо беззбройні! Доки так буде? Дають німці зброю - берімо її! Лише озброєні українці зможуть сказати своє слово у вирішенні долі України. Нагадували історію - Січових стрільців: вони, створені під егідою австро-Угорської імперії, з її розвалом змогли створити ЗУНР, яка об'єдналася з УНР. Хто мав рацію? Суперечки ведуться й досі.

А тоді було не до того. Вирішували ділом. Одні тікали в ліси, чи то в партизанку, чи просто ховаючись. Інші з ентузіазмом йшли записуватись до СС дивізії „Галичина". Добровольці вбачали в ній зародок майбутньої Української Армії, яка здобуде волю Батьківщині. Вони були сповнені ідеалізму й патріотизму. Навіть якщо вони помилялися - хто кине в них камінь?

Доля дивізійників була трагічною. Німецьке командування кинуло недовчену й недоозброєну дивізію проти потужного наступу Червоної армії, перед якою не встояли відбірні німецькі війська. Під Бродами дивізія зазнала тяжких втрат. Потім її перевели у повсталу Словаччину, далі - в охоплену партизанською війною Югославію...

Наприкінці війни, на початку 1945 року, дивізія „Галичина" була перетворена в 1 Дивізію Української Національної Армії. Вона припинила воєнні дії і здалась західним союзникам. Далі - табори полонених, еміграція. На долю інших випали радянські тюрми й концтабори. А багато заплатили своїм життям за зроблений вибір.

Минули шість десятиріч, а колишні вояки дивізії - їх лишилася горстка - досі не мають спокою. Їх з ненавистю проклинають комуністи. Їх не визнає держава, яка вшановує колишніх кривавих катів - чекістів і навіть дбає про могили німецьких вояків. А ті, що готові були на смерть за Україну - нинішній владі як сіль в оці...

Якою була участь у дивізії „Галичина" косів'ян? Подаємо список, напевно неповний, колишніх вояків і коротко говоримо про їх долю. А відомості про них дуже скупі... І все ж достатні для того, щоб переконатися: то були люди, готові віддати життя за ідею.

• Балагурак Дмитро, 1924 р.н. З дивізії перейшов в УПА.
• Чотовий сотні Вихора, псевдо Скоба. Схоплений у 1952 p., розстріляний у 1953 р.
• Балагурак Микола, 1921 р.н. Станичний УПА. Оточений „стребками", підірвався гранатою в 1945 р.
• Баранюк Василь, 1918 р.н.
• Баранюк Микола, 1918 р.н.
• Бельчук Микола, 1922 р.н. Загинув під Бродами в липні 1944 р.
• Богоніс Василь, 1925 р.н. Учасник битви під Бродами. Багато років карався як в'язень у шахтах, уранових рудниках Середньої Азії. Помер у Косові.
• Боєчко Василь, 1910 р.н. Помер у Косові.
• Борис Василь. Проживав у Франції.
• Вовесь Мирослав.
• Герасим 'юк Михайло, 1922 р.н. Проживав у Косові.
• Гордійчук Іван. Загинув у 1945 р. в Німеччині.
• Деркач Михайло, 1927 р.н. Загинув у вересні 1944 р.
• Дзюбей Микола.
• Кабин Василь, 1922 р.н. Загинув під Бродами в липні 1944 р.
• Кабин Дмитро, 1920 р.н. Помер у Косові.
• Кабин Микола, 1920 р.н. Проживав у Косові.
• Кабин Петро, 1912 р.н. Помер у Косові.
• Кабин Петро, 1913 р.н. Помер у Косові.
• Кіящук Григорій, 1925 р.н. Перейшов з чотою в УПА.
• Кіящук Михайло, 1890 р.н. У 1949 р. засуджений на 10 років позбавлення волі. 
• Кіящук Степан, 1924 р.н. Загинув під Бродами в липні 1944 р. 
• Кіящук Федір, 1920 р.н. Тяжко поранений під Бродами, помер. 
• Кофтей Микола. 
• Кофтей Роман.
• Кощук Микола, 1919 р.н.
• Кравчук Йосип. 
• Кріста Роман.
• Мартинюк Ярослав, 1920 р.н. Помер у CШA в 1984 р. 
• Матійчак Андрій. Загинув невідомо де й коли. 
• Матійчак Василь. Мешкав у Косові. 
• Матійчак Василь. Загинув під Бродами в липні 1944 р. 
• Матійчак Михайло.
• Павлик Микола, 1920 р.н. Помер у Косові. 
• Павлик Михайло. Проживав у Косові.
• Павлій Микола, 1914 р.н. У 1946 р. засуджений на 25 p., помер у Казахстані.
• Пасимок Михайло, 1925 р.н. Загинув під Бродами в липні 1944 р. 
• Семегін Іван, 1924 р.н. Загинув під Бродами в липні 1944 р. 
• Стринадюк Микола. Після війни жив на Заході. 
• Тинкалюк Микола, 1920 р.н. Помер у Косові. 
• Тиселюк Михайло.
• Тріска Роман, 1925 р.н. у битві під Бродами потрапив у полон. 5 років працював у шахті в Казахстані. Від 1972 р. проживав у Косові. Помер 1998 р. 
• Феркуняк Дмитро. Учасник битви під Бродами. Помер у Німеччині. У квітні 1944 р. допоміг врятувати життя схоплених мадярами мешканців Косова. 
• Фокшей Михайло, 1918 р.н. Учасник битви під Бродами. Потім перебував в УПА. Після війни жив у Польщі під чужим прізвищем. Помер 08.12.1993 р. в м. Цєханув. 
• Фокшей Михайло.
• Фокшей Мирослав, 1922 р.н. Помер у Косові. 
• Юсипчук Роман, 1924 р.н. Перейшов в УПА, був провідником боївки СБ. Загинув у с. Бистреці, теп. Верховинського р-ну, в 1945 р.

Косівщина - Косів та Косівщина