Будинок, що другий праворуч перед брамою монастирської церкви, нічим особливим не відрізняється від інших. Як і переважна більшість косівських будинків, зі смаком зведений, гарно доглянутий, у зелені та квітах. Видно, що його власниця п. Євгенія Цісак - дбайлива і вміла господиня.
Та цей дім цікавий не лише як зразок косівського будівництва кінця 20-х - початку 30-х років минулого століття, а насамперед людьми, які з ним були пов'язані. Побудував його Станіслав Цісак, що прибув з батьками до Косова в чотирирічному віці з Тернопільщини (а було це на початку 20 століття), поруч зі старим будинком, ближчим до церковної брами. Але й після зведення нового старий будинок ще служив людям. У ньому заснував приватну школу вчитель Іван Довганик, що квартирував у Цісаків. Він був педагогом універсально освіченим. Готував своїх учнів до іспитів за курс гімназії з усіх предметів. Навчав тих, хто з причини матеріальної малозабезпеченості не міг навчатися в найближчій середній школі - Коломийській гімназії.
Добрим словом згадували свого вчителя Дарія Кошак-Свистельницька, Катерина Пиндус, Борис Гулейчук, Анна Никоракова та інші.
У Довганика навчалися і Мирослав та Микола Лепкалюки, які в еміграції в США стали один - відомим інженером, мостобудівником, інший - лікарем. Про них розповідає в книжці "З гір Карпат" Михайло Ломацький (Мюнхен, 1967). Згодом І.Довганик мешкав на Пістинській вулиці (будинок не зберігся). А старий будинок послужив читальні "Просвіти". До речі, один час читалень тут було дві, з обох боків нового будинку Цісаків. Ближча до церковних воріт гуртувала українців-патріотів, а друга потрапила під вплив комуністів. Тепер обох цих будинків немає.
Згодом у Цісаків мешкали й інші педагоги - латиніст Ізраель Розенблат, розстріляний німцями, учителька жіночої школи Віра Візерканюківна, дочка відомого громадського діяча з Коломиї.
У 1939-1941 pp. квартирантом у цьому будинку був Михайло Лоза, вчитель української мови і літератури середньої школи № 1. Серед його учнів були майбутні підпільники ОУН-УПА Ірина Лепкалюк, Марія Яремин-Цицак, Дарія Кошак-Свистельницька, Ольга Пелипейко, Борис Гулейчук та інші.
Сам М.Лоза також належав до ОУН, а в Косові опинився в 1939 році, тому що у Львові, де жив доти, він був відомий як український патріот і зразу потрапив би до лабет чекістів. Пізніше, в 1944 році, М.Лоза емігрував, жив у США. Там у 1950 р. одружився з Уляною Фіглюс, з якою в 1939-1941 pp. разом учителювали в Косові. М.Лоза в еміграції став професором, доктором наук, був активним учасником громадського життя, одним із організаторів та редакторів журналу "Гуцульщина", який донедавна виходив у Канаді.
До 1939 року до Косова приїжджали на гастролі українські театри ім. І.Тобілевича та "Заграва". І щоразу декілька акторів знаходили пристановище в гостинному домі Цісаків. Мешкали тут Йосип Стадник, його дочка Стефа Стадниківна. Зупинявся й Євген Цисик - диригент театру славетного Миколи Бенцаля. Ці імена золотими літерами вписані в історію українського театру.
Під час німецької окупації помешкання у будинку Цісаків займав деякий час лікар Юрій Маковський, колишній старшина УСС та УГА, повітовий лікар у Косові, тісно пов'язаний з УПА на Лемківщині. До нього приїжджала дружина Марія, сестра Михайла Лози. Вона відома як письменниця Марія Остромира, авторка книжок "У досвітню годину", "Над бистрим Черемошем", "Лемківщина в огні" (остання - це документальна повість про боротьбу УПА на Лемківщині, вона перевидана в Україні).
У 1943-1944 pp. тут мешкав Святослав Добровольський, тоді кіномеханік, а згодом в еміграції архітектор, художник, автор першого портрета Т.Шевченка в Австралії. Відбитки портрета є в школах, культосвітніх закладах, установах нашого району та інших місцевостей України.
Мешкала тут у 1960-х роках на квартирі відома поетеса Неоніла Стефурак під час практикантства в Косівській аптеці.
Це один будинок. А скільки є їх у Косові, пов'язаних з іменами людей, що залишилися в нашій історії. Не полінуймося заглянути в минуле, бо там коріння нашого майбутнього.
Косівщина -
Косів та Косівщина
Косівщина. Будинок Цісаків
