Трухановіч - один із найвідоміших підприємців Косова між двома світовими війнами. Водночас це приклад того, як робилися багатіями, користуючись безправ'ям і беззахисністю гуцулів.
Владислав Трухановіч народився 1883 року в Києві. Потім мешкав у Львові. Що його спонукало переїхати з Російської в Австро-Угорську імперію - невідомо, як і те, чому він зі Львова прибув до Косова у 1908 році. Розказували старі люди, що з'явився він у Косові "голодранцем". Його жінка Елеонора мала дві суконки, а він лише те, що на собі. Та мав масарське (месницьке) свідоцтво, тож найнявся на роботу до одного косівського масара. Був дуже спритний, до того ж не стримували його жодні правила честі й совісті. "На здохлятині забагатів", - розповідали в Косові. Це слід розуміти буквально: він за безцінь купував у гуцулів загиблу чи таку, що могла загибнути, худобу, і пускав її у ковбаси.
Ходив по селах звичайно з постерунковим (поліціянтом). Трухановіч починав торгувати у гуцула худобину, а поліціянт тимчасом никав по ґаздівстві, шукаючи, до чого б причепитися. Знайти причину було неважко: то комина нема або він не побілений, то пес не прив'язаний, то гноївка стікає з обори не в спеціальний збірник, а в звичайну яму чи й просто на землю, то якесь майно не застраховане, то дитина не ходить до школи тощо. За кожен з таких проступків загрожувала кара - штраф. А де взяти грошей? Тут "рятівником" ставав Трухановіч. Він відводив ґазду набік і потиху казав, що міг би упросити постерункового заплющити очі на карні проступки, але ж йому треба дати "на лапу", а де гроші у бідного скупника? Хіба би ґазда щось скинув за бичка... Вуйко радий, що пан скупник готовий його порятувати, питає: "Кілько даєте?" Той називає ціну. Хитає ґазда головою, але що вдієш: знайти з поліціянтом - то біда біденна. Йдуть Трухановіч з постерунковим та й сміються з "дурного хлопа".
З часом Трухановіч розбагатів так, що вже не було потреби ходити селами, торгуватися з гуцулами. На Ринку, в центрі міста, побудував ресторацію, яка давала добрий прибуток, бо ж до Косова з'їжджалося немало "літників", та й місцеві заможні охоче відвідували цей заклад, де гарно обслуговували, вміли догодити клієнтам. Готель мав 20 кімнат, ціна 2,50 злотих на добу. Для орієнтації: бохонець хліба коштував 40 ґрошів, кілограм масла 2 злотих. Обід у ресторані коштував від 1 злотого і більше.
Побудував Трухановіч ще й величезний дерев'яний дім оригінальної архітектури, чотириповерховий, з різними прикрасами. Будували його гуцульські майстри, а оздоблювали косівські столяри брати Юрко, Місьо і Штефан Павлики та деякі інші. Приміщення в цьому будинку Трухановіч винаймав державним установам та приватним особам і мав з цього добрий прибуток. Будинок був на вул. Монастирській, углиб на тім боці, що й церква, там, де згодом діяла столярна майстерня побуткомбінату. Вартість будинку становила понад 119 тисяч злотих; для порівняння, "рабинів мур" (де тепер розміщений музей), оцінювався в 32 тисячі злотих. Трухановіч перетворився в поважного шанованого пана.
За часів німецької окупації в цьому будинку, серед інших установ, розміщалася й т.зв. українська поліція. Влітку 1942 року саме там виникла пожежа, внаслідок якої величезний будинок згорів дотла за дуже короткий час серед білого дня. Полум'я сягало неймовірної висоти, а горяч була така, що навіть пожежники не могли наблизитися до палаючої будівлі. У місті говорили, що підпалили дім самі поліціянти, щоб замести сліди великих крадіжок, які вони чинили на розташованому тут складі конфіскованого у євреїв майна.
Як склалась доля цієї людини далі - невідомо. Вона загубилась у вирі подій Другої світової.
До війни був у Косові, крім єврейських, ще ресторан Манугєвіча, кав'ярні "Рів'єра" та павільйон "Над Гуком", декілька невеликих закладів типу "Сніданки", "Обіди та сніданки".
Косівщина -
Косів та Косівщина
Косівщина. Трухановіч
